6.2.

— Власенко! — широко всміхається Денис. — Мене тільки пів року не було, а ти вже наречена Марку Щербині! Що в цьому світі коїться?

Дарма що я мовчу: в душі у мене вивергаються розлючені вулкани. Спопеляючи Марка гнівним поглядом, спростовую його ж слова:

— Ніяка я йому не наречена!

Смикаю своєю рукою, щосили намагаючись вирватися з небажаного потиску, однак, доки на горизонті уявний «суперник», Марк, здається, нікуди мене не відпустить.

— Припини себе поводити, як печерна людина, Щербина!

— Хто це? — ігноруючи мої протести, Марк киває підборіддям у бік Дена.

— Денис, — широко всміхаючись, Баленко простягує долоню для потиску.

Марк дивиться на мене, не поспішаючи потискати руки.

— Мій близький друг! — серджуся я, бажаючи відштовхнути нахабу Щербину від себе куди подалі. Нестерпний!

На моє представлення Марк скептично хмикає, однак долоню Дена все ж потискає.

— Марк.

Не встигаю видихнути з полегкістю, як стукнути в лоба мені вже хочеться Дена.

— З вибором нареченої ти не помилився, Марк, — ще й підморгує йому! Ви тільки погляньте на цього свата! — Варя — неприступна, холодна та дещо зверхня із чужими, однак для своїх людей — це найніжніше та любляче кошеня.

Розтуляю рота від такої характеристики, яку чую вперше в житті, а Марк — ви тільки подумайте! — стоїть і задоволено шкіриться, як підліток. Одне добре: здається, побити Дена він більше не хоче. Зате тепер цього хочу я.

— Замовки, Баленко! — сержуся я не на жарт. — Ще слово — і я стану з тобою такою ж, як із «чужими». Без права на помилування!

Та хто мене там слухає!

— Побачив, закохався — на руки та в свою печеру, брате! — шокує мене й далі цей (як виявилося!) вдаваний скромник Ден. — Бо ж інші теж ґав не ловлять! Варя… багатьом таємно подобається.

— В мене вже не заберуть, — ніжно погладжуючи мій зап’ясток, Марк ні краплі не злякався міфічних інших, яких Баленко, либонь, щойно вигадав, навіщось набиваючи мені ціну.

Самовпевнену репліку Щербини Ден зустрічає щирим гучним сміхом, а я стою та переводжу погляд з одного нестерпного хлопця на іншого, якого в Китаї, безсумнівно, підмінили…

Нехай Зоя! Я навіть розумію: піддатися шарму Марка — дуже просто. А Баленко! Ні підлабузництва, ні страху я в ньому ніколи не помічала! Невже і він вважає, що Марк не такий зіпсований, як ми всі думаємо?.. Як і я, думаю…