Глава 5.

З Матвійком я побула близько години. Його дідусь пригощав мене чаєм і розважав захоплюючими розповідями, у той час як бабуся проводила нашому любому хлопчику лікувальні процедури.

— Навіть не знаю, що з ним таке… — зітхала зажурена Агата Петрівна. — Температура то спадає, то піднімається! Уже й пігулок не даю. Спостерігаємо…

— Агата, завтра школа відміняється, — рішуче заявив Михайло Степанович, щосили приховуючи хвилювання. — Ведемо нашого бешкетника в лікарню.

— Так, Михасю, не обговорюється навіть…

Я вже збиралася йти додому й зазирнула до нашого не-малюка, а він випросив у мене казочку і я затрималася ще на двадцять хвилин, розповідаючи Матвійку його улюблену історію про сильного принца-шибеника, який здійснює подвиги заради прекрасної принцеси.

***

Додому я повернулася ледь за північ. Впала на ліжко — і відразу провалилася в неспокійний тривожний сон, який тим не менш не уривався до самого верещання будильника.

Потягнувшись за телефоном, я помітила на дисплеї сповіщення про повідомлення від Марка — і відчула, як щоки мимоволі червоніють. А серце починає галасувати в грудях, коли я пробігаю поглядом по пропущеним повідомленням:

«Які справи, Варвара?»

«Ти ігноруєш нареченого на хвилинку!»

«За кожне пропущене повідомлення — додатковий поцілунок ;)»

— Божевільний… — бурчу під носа, всміхаючись, та нареті дістаюсь до останніх сьогоднішніх повідомлень.

«Доброго ранку, моя дівчинка)»

«Сподіваюся, тобі снився я)»

— Нестерпний! — пирхаю я, не взмозі відвесті погляд від екрану телефону, і читаю далі:

«Я заїду через годину.»

«Сподіваюся, тобі достатньо часу, щоб зібратися)»

Перевіряю час і обурено пирахаю:

— Маа-а-арк! — тягну приречено, ніби він може мене чути…

Повідомлення надіслане пів години тому. Якщо цей нахаба Щербина не кидає слів на вітер — то вже через тридцять хвилин він буде стояти під моїм будинком!

Ох, звідки він такий на мене звалився?!

Та я ні за що йому коритися не буду. Знайшовся теж мені командир! Тому і відписую на його гучні слова наступне:

«Тобі потрібно — ти і збирайся!»

«Любий!:D»

Кинувши телефон на ліжко, я скрутила волосся в гульку на маківці, безтурботно потяглася та задоволена собою почимчикувала у ванну кімнату прийняти улюблений гарячий душ, який зранку мене заряджає і розслабляє. Бавлюся я ним не завжди, але сьогодні я роблю для себе виняток і довго-довго стою під теплими струменями води.

Замотавшись у рушник, я розпустила волосся вільними пасмами спадати по плечам, вийшла з ванної кімнати та спустилася на перший поверх, на якому ледь не відчула запаморочення від аромату матусиного сніданку. Якщо мама передумає працювати в школі — буду агітувати її відкрити власний ресторан, бо ж її їжа — це найсмачніший витвір мистецтва!

— Мам, так смачно па… — розтуливши рота, я інстинктивно прикриваю однією рукою рушник на грудях, а іншою хочу осмикнути його і зробити довшим. — Щербина?! — верещу я, побачивши хлопця, який сидить за столом і у всі очі витріщається на мої голі ноги.

___

Зустрічаймо гостя, мої любі) Як думаєте, якою буде реакція мами Варі на Марка?))

Дякую за сердечки та коментарі ❤️❤️❤️