Глава 8

Після тієї невеличкої "пригоди" ми зайшли в магазин білизни, потім – магазин краси, пообідали в тутешній кафешці та поїхали додому з повним багажником покупок. 

Стільки щастя та задоволення я не відчувала ще ніколи. На відміну від Марка. Всю дорогу він мовчав та був якимсь роздратованим. Їхав швидко, дивився лише на дорогу, лаяв інших водіїв, обзиваючи їх недотепами. Могла лише сподіватися, що причиною його препоганого настрою стала я.

Ми повернулися додому після четвертої. Марк згріб всі пакети з багажника, заніс до мене, залишивши мало не в дверях. І втік. Подякувала йому вслід, лише сподіваючись, що почув. 

Перетягла потихеньку все ближче до гардеробної й стала діставати з пакетів, вдруге приміряючи та розвішуючи на плечики. Почувалася щасливою. Нарешті мрії стали здійснюватися. Таня нічого не робила і її за це ще й по голівці гладили. 

Коли весь одяг перекочував до шафи, взяла свій новий пухнастий халат, нові капці, пакет з шампунями, гелями для душу, масками та іншим й пішла до ванної. 

Скільки я там провела часу, одному Богу відомо, але вийшла задоволеною, чистою та розслабленою. А ще готовою підкорювати світ, тобто конкретно цю родину! 

Одягнулася в нові речі – реглан та пудрові джинси, поверх них халат, бо дуже він мені подобався, увіткнула навушники у вуха й увімкнула музику з якогось чарту. І так мене вона захопила, що я не втрималася й стала танцювати. Спершу лише ногами тупцяла, стегнами ворушила, а потім трапилася така гарна запальна після, що я навіть вхопила щітку для волосся й почала підспівувати в неї, ніби в мікрофон.

— …мільйон долар бебі… у-у-у… на-на-на… долар бебі… ма-ма-ма

Англійську знала погано, але суть вловила. Йшлося про багату дівчину. Тобто про мене. 

Так мені сподобалася пісня, що увімкнула її на повтор. Стрибала, веселилась. Трясла дупою, розмахувала головою, сплутуючи волосся, крутила поясом від халата.

— …долар бебі… у-у-у… ма-ма-ма…

А потім випадково повернулася до дверей та побачила в них Марка, який стояв обпершись об одвірок та засунувши руки до кишень. Висмикнула навушники, стала струнко. Веселість мов рукою зняло. Серце калатало швидко. І скільки він тут стоїть?

— Що?

Дивилася на нього, з усіх сил намагаючись вдавати незворушність. Але певно не виходило, судячи з насмішки в його погляді.

— Востаннє тебе кличу на вечерю. Вона о пів на сьому, запам'ятай, інакше наступного разу залишишся голодною. 

— Добре, — пробурчала, ховаючи очі, бо відчувала сором за свої танці та недолугі співи.

Марк швидко зник, а я зняла халат, миттю розчесала сплутане волосся та побігла на вечерю. 

Їжа була неперевершеною. Здавалося б, просте картопляне пюре з котлетами, але все одно настільки смачно, що я навіть говорити не мала часу. Мабуть, інші теж були такої думки, бо за столом переважно панувала мовчанка, лише столове приладдя цокало об тарілки. 

Але згодом дід все ж заговорив:

— Тетянко, завтра у Ганни вихідний, ми зазвичай готуємо разом. Приєднаєшся до нас?

Я ненавиділа готувати їжу. В мене вона завжди виходила несмачною, підгорілою, пересоленою, недосоленою… Але хіба ж я могла про це сказати?

— Звісно ж! — усміхнулася своєму нареченому. 

— Дуже добре.

Дід мав такий задоволений вигляд, що я вирішила – старатимуся, як ніколи, аби йому догодити.

— Як ви провели час у торговому центрі? Марк не докучав? Не ображав? 

Подивилася на хлопця й спіймала його погляд, який так і кричав: "Тільки спробуй скажи щось і я тебе прямо тут в порошок зітру!"

— Ні, що ви, він був дуже милим. Допомагав мені носити пакети. Дякую вам за цей прекрасний подарунок, — поклавши руку на дідове передпліччя, навмисне зробила паузу, аби всі подумали, що я мала на увазі саме Марка. — З такою кількістю одягу й зима не страшна.

Усміхнулися з дідом одне одному, повернулася до вечері, незворушно підвела очі на внука, наштовхуючись на вбивчий погляд карих очей. Ой… Здається, хтось дуже розізлився… І це мені страшно подобалося!

Цієї ночі я намагалася заснути раніше, але чогось спокою не давав Марк. Весь час згадувала ту пригоду в примірочній і нащось розбурхувала власну фантазію, уявляючи, як хлопець скидає з мене ту сукню, а потім обхоплює за плечі сильними руками ззаду… 

— Ох, ніч-спокуснице, що ти зі мною робиш? Я ж обіцяла собі ніякого кохання…

Повалявшись ще трохи на ліжку, встала, одягла свій пухнастий халат, капці з зайцями та направилася до кухні шукати чогось смачненького. 

Очікувала посидіти наодинці, подумати над чимось розумним, але натомість зустріла біля холодильника Марка. І так він мене роздратував лише однією своєю присутністю, що готова була його на шматки розірвати. Бо ж тільки змусила себе не думати про нього, як він сам намалювався. 

Озирнувся на мене, окинув байдужим поглядом й знов став відшукувати щось на заповнених поличках.

— Тобі шкідливо їсти вночі, — уїдливо сказала, відпихаючи хлопця від холодильника стегном. Дістала з дальнього кутка ковбасу, зачинила дверцята й пішла за стіл. 

Марк спостерігав за мною ошелешено. 

— А тобі не шкідливо? 

Ох, скільки дратування чулося в його голосі! Я аж була задоволена собою.

— Я молода, — з надзвичайно серйозним виразом обличчя стала пояснювати, нарізаючи ковбасу, — можу їсти все, що захочу, а ти – старий, треба харчуватися здоровою їжею, бо ще черевце вилізе.

Так хотілося загиготіти, але я щосили стримувалася. 

— Я ходжу в зал тричі на тиждень, — сів він навпроти мене, був напрочуд спокійним. — Не вилізе. А от щодо тебе… Повалятися у ліжку любиш, нічого не робиш, значить і рознесе тебе незабаром. 

 Зиркнула на хлопця нехорошим поглядом, але в думках пролетіло зовсім протилежне:

"Залюбки повалялася б з тобою!"

Дідько! І нащо він такий привабливий? Сидів, склавши міцні руки на грудях, очима вжалити намагався, аж всередині все завмирало. Тільки язик його дурницю молов.

— А чого це тебе так хвилює, Марку? Невже сподобалася тобі? Тоді мушу розчарувати, в мене є наречений.