Глава 16

Дівчина, що пришла, назвалася Сарою і цілу годину витратила на те, щоб зробити мене гідною бути присутньою за сніданком з імператором. Я ж поки вона крутила мене, як ляльку, надягаючи громіздке плаття, розпитувала про палац, країну та імператора. І в принципі все, що могла запитати, чи не видаючи з себе іномірянку.

Дізнатися нічого не вдалося. На всі мої запитання дівчина зневажливо фиркала, і я переключилася на братика. Отже, я в Норії, на західному материку Цефлай, в імперії Маркон, та її столиці Лактум. Нашого діда звуть Салазар арх СКсайдемантл і він імператор, що повернувся до влади. Двадцять років тому за кілька днів до нашого народження імператором був наш дядько Раеттіат арх СКсайдемантл. Наш батько був п'ятим у черзі на престол, так як у старшого брата Раета на той момент було вже двоє малолітніх синів: Ретрелек і Кіір, середній брат Аркілун лише збирався одружитися. Наш батько Джартейнрін був третім сином і жив не в палаці, а в віддаленому замку.

Події, що змінили життя імперії, відбулися на весіллі середнього брата Аркілуна. Прямо посеред святкування відкрилися порталами небеса і з них висипали чудовиська. До вечора жменькою магів, колишня столиця була взята під захисний купол, а на ранок всі її жителі розчинилися, немов їх ніколи і не було.

Наша мати, принцеса Асгеріс на весілля не потрапила дивом - з ранку стало тягнути живіт і, хоча батько хотів залишитися з нею, вона наполягла на його присутності. За що  неодноразово звинувачувала потім себе. Запахи і шум так дратували її вагітну, що і зупинилися вони в таємному будиночку майже біля міської стіни з купкою відданих слуг та охороною.

Коли почався напад, Грем, вірний друг батька, в першу чергу вирішив рятувати Асгеріс і вивіз її за місто, переодягнувши служницею. Ледве вони виявилися у відносній безпеці за міськими стінами, мати послала стражників з Гремом на пошуки батька. Сама залишилася чекати їх повернення з кучером та служницею. Але вранці жителі міста зникли, чоловіки не повернулися, і вони вирішили повертатися в родовий замок.

Уже майже діставшись до замку відчули запах гару. Кучер відправився на розвідку, а подальші події перетворилися на кошмар. Воїни нового імператора, що проїжджали повз, влаштували на них зі служницею полювання. І тільки те, що почалася снігова буря, і мати при надії здалася легкою здобиччю, вберегло нас трьох. Тому що зимовий ліс, підкоряючись ельфійськії магії, вкрив принцесу. Через пару днів блукань у сніговій хуртовині, народилися ми. Коли вимотана пологами Асгеріс прокинулася, на плащі в спеціальній виїмці укритий сніговим заметом лежав тільки первісток. Молодшу дитину знайти не вдалось. Кілька днів Асгеріс шукала дитину і не хотіла виходити з лісу, поки не постало питання: чиє життя важливіше - живого сина чи втраченої доньки, і тоді мама вирішила виходити до людей. Знесилену і ледве дихаючу принцесу підібрала травниця, виходила та залишила у себе до весни.

У травниця вони прожили майже чотири роки, поки бабуся не вмерла. Поховавши знахарку та не сподіваючись більше відшукати доньку, мати оселилася в найближчому місті та влаштувалася на роботу прачкою. І жили вони так доти, доки їх не знайшов дід, що скинув нового імператора і розібрався зі змовою. Тільки ось зрозуміти, куди поділися кілька тисяч людей досі так і не вдалося.

На моє запитання, чому діда не було на весіллі?  Трей пояснив, що в подорожі у діда несподівано схлопнувся портал, і він тільки дивом уникнув смерті. Хоча його і викинуло не туди. Шлях додому зайняв пару років, а коли добрався і все дізнався, дід почав діяти - карати за смерть близьких. Повернувши доступ до палацу, активував родовий артефакт і по крові знайшов Трея. Дізнавшись, що є один живий родич, дід не припиняє пошуки і по сей день.

- А чому мене артефакт не знайшов? - запитала я вже спускаючись з Треєм по сходах.

- А й справді! - ляснув себе по лобі мій старший брат. - Потрібно обговорити це з дідом і магами. Але думаю, це пояснюється тим, що твої магічні здібності були не активні, перебували в сплячому режимі.

- Але якщо так, то де-то в кришталевих трунах цілком можуть спати всі наші родичі, - припустила я, згадуючи казку про сплячу царівну.

Трей хотів щось відповісти, але лакей послужливо відчинив перед нами двері, пропускаючи нас в малу їдальню, в центрі якої був сервірований стіл осіб на тридцять.

- Наслідний принц Трейніксер арх СКайдемантл, - почав уявлення лакей, а я смикнула Трея за руку:

«Я не твоя сестра. Довірся. Потім розповім», - подумки попередила я, корча благаючу фізіономію.

Трей щось нашептав лакею, а я встигла подякувати місцевим звичкам і їх довжелезним зубодробильні імена, коли почула нову версію свого:

- Ізьябеліндора арх Фетисов, - гордо сповістив всіх лакей.

Грізно блиснула очима на проказу брата, подумки малюючи шибеницю і відриваючи йому руки-ноги. Почула такий же уявний сміх у відповідь, і рішуче вдихнувши повні груди повітря, зробила крок вперед.

Ну, здрастуй, дім, милий дім!