Глава 11

Анддендаар дес ерг Джанлуси

Так, що ж їй все кортить! Зла не вистачає на цю красуню. Цілий день Анд тягнувся слідом, і зрозуміти не міг, куди її несе. Йому б розібратися швидше, покликати Смерк та відправитися до Трею з тим, що вдалося дізнатися, а він змушений вартувати цю дівчину. А вона ще йде так шумно та розслаблено, ніби спеціально закликає всіх хижаків в окрузі. Вже півгодини за ними повзе рарш*, вранці ледве не напала зграйка кордуків** (добре хоч Смерк, невдоволено рикнувши, вирішив за ними поганятися), а вночі мало не з'їли косоголі***. І вбивати ж нікого не можна – священний ліс як-не-як, навіть Смерк підпорядковується завітам Предтечі.

Покарання з небу, а не дівчисько. Коли Анд тільки побачив її вранці та спантеличений боргом життя зробив їй пропозицію, він і гадки не мав, що вже до вечора цей самий борг життя поверне. Але ж бути зобов'язаним життям жінці це така морока. Той же легендарний Термір цей самий борг життя сім років намагався віддати, потім змирився з неминучим і став четвертим чоловіком орчанки, і навіть за наступні сто років можливості повернути борг не знайшлося. Так і живе, слідуючи тінню за тією, що врятувала його. І нічого не пред'явиш. Опротестувати борг не можливо, відійти далеко від того, кому завинив, не дає магія. Так, навіть коханку завести не вийде. Не дарма досі ходили побрехеньки про Терміра і то, як він силу волі тренував стриманістю. Ось і користуються цим спритні дівиці. А що один раз врятувала і чоловіка-раба на все життя отримала. І нехай він навіть імператор, а поки борг не поверне, магія відійти від неї не дозволить. Добре хоч такі випадки є поодинокими.

І ось треба ж! І йому не пощастило. Так, ще хто звичайна напівкровка. Це потім він розгледів, яка вона красуня, а коли побачив, як вона магичить навіть не вимовляючи заклинання, зрозумів, що йому невимовно пощастило. Маг, красуня, ще й з домішкою ельфійської крові, що відразу говорить про високих родичів. Такий нареченій він і сам би позаздрив.

Анд придивився до дівчини, намагаючись зрозуміти на кого, з тих кількох родин, що одружувалися з ельфами, вона схожа, але як на зло пригадати не міг. Хоча і миготіло, щось в її посмішці швидкоплинно знайоме, але що саме схопити, ніяк не виходило. Гаразд, прибуде до палацу, перегляне книгу народжень вищих та відшукає до кого йти свататися. А там батьки точно приструнять красуню. Вже не молода, щоб так в дівках засиджуватися.

Побачивши Кінкасат, здивувався. Місто з'являвся раз в сім років, і побачити його вважалося майже неможливим, а тут немов чекає, запрошує гостинно відчиненими воротами.

Потрібно буде повідомити Трею. Колись давно вони втрьох мріяли дослідити примарне місто і майже три місяці сторожили його появу, але той з'явився всього на одну ніч, впустив одного чоловіка і відразу ж зник. Вони лише розчаровано видихнули, так і не розгадавши найбільшу загадку Маркона.

Тоді сім років тому їх зовсім не лякала можливість зникнути назавжди, а зараз він не наважився. І дівчину спробував утримати. Тільки ніякі вмовляння на неї не діяли. Його вона чомусь і слухати не хотіла та дивилася так презирливо, ніби він, брудний хлопчисько, посмів доторкнутися до її сукні.

Ну да, погарячкував він тоді, коли вона просила відвернутися. Так і отримав ж, так що досі кожен крок відгукується болем. Зате розгледів, яка вона знатна красуня і він докладе всіх зусиль, щоб вона стала його.

Побачивши Зейна і Трея, здивувався, навіть злегка розчулився. Невже друзі турбуються так сильно, що прилетіли його шукати? Хитромудро представив друзів та дівчину один одному і мало не розтерзав принца, коли його Іббі повисла у того на шиї.

Спочатку Зейн її хапає в обійми і робить їй пропозицію, а тепер і Трей туди ж.

- Здається, ви вже знайомі, - не втримавшись, скептично хмикнув Анд, спостерігаючи, як акуратно друг притискає до себе тендітне тіло.

- Знайомі, - підтвердив принц. - Більш того, Бель моя гостя та під моїм захистом, - додав він і виразно подивився на друзів.

Ті лише злагоджено кивнули.

- Тоді повертаємося, - додав Трей, трохи відсторонюючись від дівчини.

- Нік, мені потрібно туди, - кивнула головою на Кінкасат дівчина.

Кілька хвилин вони стріляли один в одного очима, немов перемовляючись без слів, а потім принц кивнув:

- Гаразд, йдемо. І називай мене, будь ласка, Трей.

- Не Ваше Високість? - кокетливо граючи очима, спитала, хитро посміхнувшись, дівчина.

- Трея буде досить.

- Як скажете, Ваше Високість, - опустила вниз очі, корча з себе скромницю – ні дати ні взяти дебютантка на першому балу, - тоді ви мене називайте Іббі.

- Домовилися, - розсміявся Трей і, підхопивши її під лікоть, повів в сторону міста. - Залишайтеся тут.

Іббі теж розсміялася, та її дзвінкий сміх пролунав чарівним дзвіночком.

Переглянувшись з Зейном, пішли за парочкою.

- Ти знаєш, хто вона? - запитав у нього друг, не відводячи очей від обтягнутих тканиною сідниць дівчини.

Похитав головою. І хто тільки їй дозволив надіти чоловічі штани? Стане його дружиною, буде носити тільки закриті сукні. Свій скарб він ховатиме від усіх.

* Величезні 10-15 метрів змії з двома маленькими п'ятипалими передніми лапами, вага 200 -250 кг