Розділ 5. Торг, річ тонка

Антон

Дивлюся, як Карина нервово кусає губи, та не можу зрозуміти, у чому справа. Ще й коси ті свої дурнуваті ледь не відриває.

Точніше, одну.

І щось із нею явно не те.

Простягаю руку, забираючи косу з рук Карини, й хіба що не падаю від здивування.

— Я ще не викладала, — винувато шмигає носом дівчина.

— А вранішня наша зустріч теж записана? — перепитую про всяк випадок, бо якщо ще й те потрапить в ефір, то для мене буде справжньою катастрофою.

— Ні, — Карина махає головою, від чого її руда коса вислизає в мене з рук.

Що ж, у всякому разі тепер зрозуміло, нащо вона начепила ці дитячі банти. Це ж треба було додуматися так камеру приховати.

От що значить блогер. Гірше за журналістів. У всякому разі набагато більш виверткі та цілеспрямовані за них.

І от що мені тепер із нею робити? Бо одна справа, коли вона бігає просто з камерою, знімаючи все навкруги, й зовсім інша — коли зйомка прихована. За таке можна таку купу скарг від клієнтів отримати, що тільки на суди й будеш працювати.

— Я тимчасово конфіскую це, — промовляю й намагаюся знов вловити косу, але Карина різко відступає назад та хапається рукою за бант.

— Це грабіж, — махає вона головою.

А я дивлюся на неї та не можу поворухнутись.

Бешкетне, руде бісеня, яке тільки й могло що саме усього лякатися та шкодити по дрібницях, за якусь мить перетворилося на справжнього звіра.

Вона не віддасть камеру. Вчепиться в неї зубами, перегризе горло та видряпає очі тому, хто на неї зазіхне, але не віддасть.

Таке відчуття, ніби я зібрався забрати щось святе для неї, і мені не буде ніякого помилування.

А заодно й домовленості та будь-якого впливу на її випуски щодо полювання.

Та й про нормальний рекламний огляд Кипарису можна забути.

Замість всього цього мене буде чекати лише помста. Химерна, витончена, глибока та одночасно до нелюдського збочена. Така, щоб мені до схід віку гикалася та камера.

Від уяви можливих наслідків мене аж пересмикує.

Хоч ця дівчина мені ніхто й вже за кілька днів я забуду про її існування, подібні можливі перспективи чомусь лякають.

Не наслідками, а відчуттям, ким сам я буду після цього.

Може, Карина й шкідливе бісеня, але ж я-то не гопник. І почувати себе нелюдом, який забрав у дитини єдину цукерку, ну точно не хочу.

Не по мені це.

А це означає лише одне — треба домовлятися.

— Я не можу допустити зйомку прихованою камерою на території Кипариса, — намагаюся пояснити Карині причину свого вчинку, але вона лише робить ще один крок назад. — Це протизаконно.

— Дурня, — гарчить дівчина у відповідь наче мале, але дуже зле звірятко. — Законом це не заборонено.

— Тобі статтю показати?

Для наочності своїх намірів дістаю телефон та починаю набирати в пошуку запит.

Номер статті я, звісно, не знаю, але точно пам’ятаю, що є якесь обмеження щодо використання саме прихованих камер.

Втім, зле сопіння бісенятка чудово підтверджує мою здогадку.

Вона все чудово знає і розуміє. І про закони, і про обмеження.

— Камеру все одно не віддам, — все ж продовжує впиратися.

Зітхаю та мовчки дивлюся на шкоду.

Карина теж сумно зітхає, потім витягує камеру з заколки, але не віддає мені, а поспіхом ховає в сумочку.

— Я обіцяю не викладати, що нею знято, але записи з неї мені потрібні. Без них мені ніяк.

— Нащо? — здивовано вигукую.

Щось вона крутить-вертить. Знов, мабуть, задумала якусь капость.

— Для аналізу, — ляскає віями Карина.

Для чого?

Витріщаюся на дівчину, геть нічого не розуміючи.

Слова Карина й аналіз у моїй голові ніяк не хочуть стикуватися, викликаючи повне спантеличення.

Я можу уявити цю дівчину за будь-яким заняттям, але ніяк не за довгими розрахунками з купою формул. Не по ній це, точно.

— Для якого ще аналізу? — все ж вирішую запитати.

Карина мовчить. Тільки сопить наче хом’ячок.

— Кажи вже, — махаю на неї рукою. — Може, зможу допомогти й не треба тоді ніяких прихованих камер.

— Можеш, — Карина дивиться на мене з-під лоба та продовжує сопіти. — Тільки не схочеш.

— Чому ти так у цьому впевнена? — складаю руки на грудях та з викликом дивлюся на дівчину.

Ти ба, не схочу я.

— Бо знаю, — відповідає Карина, теж складаючи руки на грудях і гордовито задираючи конопатий ніс.

От же руде бісеня. Ніяк не може без хитрощів.