Зламаний Творець

    Коли письменник втрачає зв'язок із Джерелом натхнення та власною суб’єктністю, його свідомість змінюється. Він виходить з ролі  Свідка та  Актора і повільно переходить в стан Залежного Споживача 

   Автор з різних причин перестає вкладати в текст психічну й духовну енергію, відмовляючись від відповідальності за архітектоніку створеного світу та психологічну глибину своїх персонажів. І тому, втрачаючи духовну та естетичну благодать, твір перетворюється на поверхневу та легковажну писанину. Книга вже не надихає і не сповнює радістю читача. Навпаки: стає гачком, на який  «скупий автор»  ловить його увагу  — щоб потішити своє самолюбство.

   Зациклившись на власному бажанні вразити, продати книжку чи догодити трендам, письменник втрачає стан чистої творчості. Він більше не чує і не розуміє власних персонажів. Замість того щоб майстерно керувати мовою, сюжетом і ритмом, автор стає заручником власних штампів  та  багатослівності. 
    Та читача не обманути - він тонко зчитує і реагує дзеркально: не ставить на полицю, як щось цінне, а кидає в ящик для одноразової макулатури.

  І якщо письменник цього не розуміє  - він заходить в метафізичний глухий кут.  Його концепції банальні, авторський голос виснажений, текст, хоч і написаний майстерно з літературного погляду,  не чіпає жодної струнки людської душі.

  Та він цього не помічає і продовжує гарячково писати з чистої залежності: від монетизації, очікувань чи  просто похвали. Навіть перед обличчям повної творчої поразки в ньому так і не народжується тверезість - неприйняття  власної фальші. 

   Він відмовляється від чесної розмови з самим собою  і до останнього рядка залишається в'язнем ілюзії створеної власноруч. Животіє у власній творчій самотності, принижений і зневажений читацькою байдужістю. Подібно до дворового пса, він підбирає крихти випадкової похвали чи дрібного спонсорства, харчуючись недоїдками власної колишньої слави.