Неуважність у стосунках.

    Ставлячись до іншої людини не як до особистості - легковажно, поверхнево, НЕУВАЖНО - як до речі чи інструменту ми підсвідомо погоджуємося з тим, що у цьому світі всі є лише речами. Тим самим ми позбавляємо самих себе права на безумовну любов і повагу, занурюючи свій розум у постійний страх бути використаним і викинутим іншими.

     Саме неуважність і поверхневість є найпершою, найпотаємнішою формою знеособлення. Вона навіть небезпечніша за відкриту ворожість, бо діє непомітно. Щоб перетворити людину на «річ», не обов'язково чинити насильство — достатньо просто позбавити її живої, залученої уваги, звівши її присутність у нашому житті до зручної функції чи декорації.

    Коли я дивлюся на іншого неуважно (можна сказати: функціонально) — «як його можна використати?», «для чого він мені потрібен?» — я вже не зустрічаюся з ним як з живою людиною. Я бачу функцію. Це лише предмет для використання.

   Не кожна неуважність приводить до реальної експлуатації, але точно можна сказати: будь-якій експлуатації чи насильству передує. позбавлення іншого повноти присутності у нашій свідомості.

    Увага — це не просто психологічна ввічливість. Це усвідомлення того, що переді мною особистість чиї бажання, біль, свобода, межі й внутрішній світ не зводяться до моєї потреби. Переді мною - жива людина, а не річ. Але якщо я систематично неуважний, то в мене формується певний світогляд: інша людина існує настільки, наскільки задовільняє мої примхи та бажання.