Смирення.

   Коли учень Цзи Лу запитав філософа, з чого той почав би управління державою, Конфуцій відповів:

      Необхідно почати з виправлення імен... Тому благородний чоловік, даючи імена, повинен вимовляти їх так, щоб вони мали справжнє значення, а здійснюючи вчинки — робити їх так, щоб вони відповідали словам». діалог з трактату «Лунь Юй» (Глава 13, «Цзи Лу»).

    Слово СМИРЕННЯ - одне з тих слів, значення, якого більшість трактує помилково.

    Смирення - це протилежність гордині. Гординя думає: я - центр Всесвіту, все навколо обертається навколо мене і має служити мені.

    Смирення - це тверезий погляд на реальність: я - особистість, але не центр світобудови. Одна з унікальних істот серед безлічі інших.

   Гординя завжди залежна від думки інших:

    що про мене подумають чи скажуть?

    Смирення самодостатнє:

   "я" - перестає бути головною темою роздумів.

   Смирення - НЕ ОЗНАЧАЄ ДУМАТИ ПРО СЕБЕ ПОГАНО, ВОНО ОЗНАЧАЄ - НЕ ДУМАТИ ПРО СЕБЕ ПОСТІЙНО. 

  Гординя постійно змушена захищатися від "ворогів" реальних чи уявних - звідси - страх, заздрощі, стрес.

    Смирення дарує спокій - відпадає потреба захищати своє роздуте его.

    Горда людина весь час ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ІНШИХ ТА ЇХНЬОЇ ДУМКИ:

 Мене поважають?

   мене похвалили?

   мене визнають?

  Тобто її самооцінка повністю залежить від зовнішнього світу. Смиренна людина - не залежить від чужої думки Бо її цінність більше не визначається чужими оцінками, а лише власними принципами. 

   Вона стає вільною Саме тому смирення і свобода майже тотожні. СМИРЕННЯ не заперечує гідності особистості. Навпаки, воно звільняє її від необхідності постійно доводити власну значущість. Людина більше не живе між двома крайнощами — гординею і самоприниженням. Робить людину вільною, здатною терпіти, любити та бачити реальність такою як вона є.