Щастя супроти задоволення.

Одна з ключових проблем стосунків  - люди плутають щастя з задоволенням.

  Вони мають різну природу, по іншому працюють і приводять до абсолютно протилежних результатів.

 Задоволення ЗАВЖДИ має ДЕФІЦИТНУ ПРИРОДУ. По суті - це викид дофаміну.   Ми хочемо легких нових вражень, які мають "качати" нашу сенсорику. Збуджувати почуття.

 Яскраві враження спочатку, які ЗАВЖДИ закінчуються РОЗЧАРУВАННЯМ. Рівень дофаміну падає нижче попереднього.

 До речі про це говорили ще давні майстри йоги. Вони стверджували, що у всесвіті діє три модуси, три типи енергії :

 Енергія темряви (ТАМАС)  - що занурює в сон, лінощі та в розваги.

 Енергія пристрасті (РАДЖАС)  - активна діяльність  - бізнес, стосунки й т.д.

Енергія чистоти (САТВА) - дарує вмиротворення та ясність думок.

І от, задоволення прагнуть саме ті люди, яки знаходяться під панівним впливом енергії пристрасті та темряви.  Люди, які прагнуть тимчасового задоволення заради викиду дофаміну ТУТ І ЗАРАЗ.  І платять за це потім - депресією та розчаруванням, 

   ЩАСТЯ - це продукт САТВИ - енергії чистоти.  Воно має іншу природу,
 Воно завжди потребує спочатку обмеження себе, зусилля над собою.

Ми робимо йогу чи йдемо в  спортзал - замість того, щоб випити пиво чи з'їсти піцу.

  Ми вчимося замість того, щоб проскролити соцмережі чи глянути черговий фільм.

 Ми робимо зусилля і вислуховуємо іншого - партнера по бізнесу чи стосунках, намагаючись зрозуміти, замість того, щоб ЗНЕВАЖИТИ його думки та позицію.

  Щастя завжди потребує самообмеження спочатку, але потім за це ми отримуємо: внутрішнє вмиротворення, ясність та спокій. Ну і задоволення в тому числі теж. Але це задоволення не приносить розчарування - адже воно цілком заслужене.

І трохи цитат давніх майстрів. А вони точно знали про що кажуть:

" Щастя, що виникає із зіткнення органів чуття з їхніми об’єктами, яке спочатку як солодощі, а наприкінці — мов отрута, таке щастя походить із пристрасті."

Те, що спочатку нагадує отруту, а наприкінці — солодке, те, що спонукає  людину до пізнання себе — є щастям у ґун̣і благочестя."

   БГ. 18,37-38,