Розлюднення.

  Розлюднення (дегуманізація) — це психологічний процес, під час якого людина або група людей втрачає ознаки людської особистості в очах інших.

  В умовах воєн чи звичайних конфліктів навіть побутових - це здається виправданим - задля мобілізації сил та ресурсів проти "ворога".

  Але чим небезпечний цей процес?

Тим, що він відключає емпатію, щоб виправдати власну агресію та уникнути почуття провини.

Це дозволяє людині чинити жахливі речі, але при цьому  вважати себе «хорошою людиною».

Пропаганда вміло використовує цей механізм за допомогою різних інструментів:

- лексики (порівняння з тваринами, злом, маргіналами суспільства);

- переведення в категорію "абсолютного зла" з яким неможливо вести діалог;

- безликість, переведення в категорію неживого. (Біомаса)

- ідеології обраності чи вищості. (Ми - воїни світла, протистоїмо Злу) 

     Чим небезпечна така ідеологія?  Коли ми "інфіковані"  ідеєю розлюднення, то перестаємо толерувати насильство в будь-якому вигляді, а починаємо  вимагати його, сприймаючи жорстокість як єдиний правильний спосіб досягнення безпеки.

 Більше того, розлюднення руйнує базові соціальні зв'язки та веде до системної деградації як країни, так  окремої спільноти чи сім'ї. Втрачається здатність до діалогу:  будь-який компроміс чи спроба почути іншу сторону починає трактуватися, як «зрада» або слабкість. Руйнується довіра всередині, бо неможливо говорити відверто та щиро

 І врешті-решт люди починають ПРИЗНАЧАТИ НА РОЛЬ ВОРОГІВ - СВОЇХ - всередині країни, спільноти чи навіть у власній сім'ї.

  Чи означає, це те, що потрібно стати пасивним чи миротворцем? Зовсім ні - зовні можна робити все, те саме, змінивши лише внутрішнє ставлення до "ворога". 

  Битва має стати не  наслідком особистої злості чи жадоби помсти. Воїн діє як  інструмент у руках Бога чи Вищої справедливості. Спокійно та холоднокровно, як хірург, що вирізає ракову пухлину, а не як засліплений люттю месник.