Коли в нас зникає майбутнє.

"Зовнішнє життя - це лише тінь внутрішньої реальності."  - говорив  суфійський містик Хазрат Інаят Хан

 Якщо ми думаємо, що зовнішнє найважливіше й ігноруємо потреби власного духу  то ми потрапляємо в небезпечну пастку.

Адже для несвідомої людини, сім'ї, держави - майбутнього немає...

"Під впливом ілюзії люди думають, що всі рішення приймають самі. Але ті, чий розум спить, бачить цей світ через призму своїх емоцій. Саме тому їх рішення визначені долею". - писав Ведав'яса..

 Ми думаємо, що йдемо в майбутнє, рухаємося шляхом прогресу..  А насправді намагаємося втекти від минулого.  

НАШЕ МАЙБУТНЄ - ЦЕ МИНУЛЕ В НОВІЙ ОБГОРТЦІ.

 В рамках одного року, цілого життя чи навіть циклу народжень. Колесо сансари.

 Змінюються обличчя, статуси, кордони, тіла - виклики залишаються ті самі.
 
   Нами рухають неусвідомлені емоційні бажання, страхи та переживання. І якщо ми не працюємо зі своєю свідомістю, якщо не відбувається процес одухотворення,  то ми повертаємося до тих самих  патернів поведінки та, відповідно, наслідків.

 Дух, що потрапляє в  рабство до матерії, неминуче руйнує й матерію, адже вона підтримується силою духа.  Другий закон термодинаміки - закрита система рухається до ентропії (розпаду).

 Тому люди, які жертвують внутрішнім заради досягнення зовнішніх цілей, на довгій дистанції завжди програють тим, хто ставить в центр внутрішню роботу над собою

 Цілі можуть бути різними  - але засіб їх досягнення один - пізнати самого себе. 

  Закон на всіх рівнях буття — один і той самий: свій наступний світ ми вибираємо за допомогою знання, здобутого тут. І якщо тут ми віддали перевагу невігластву, і знання наше залишилося тим самим, — наступний наш світ нічим не відрізнятиметься від нинішнього, всі його обмеження збережуться. " 
   «Джонатан Лівінгстон, мартин» Річард Бах.  Хороша до речі книга, раджу почитати.