Склавши необхідний мінімум речей, четвірка вирушила на Лису гору. Олена довела дівчат до підніжжя пагорба, де шум міського транспорту поступово змінився на глуху і давню тишу старого парку.
Густі дерева змикалися над головою, а серед трави раз у раз траплялися рештки старовинних укріплень. Атмосфера цього місця здавалася не зовсім звичайною.
— Тут дивне тло, — сказала Сакура, зупинившись і заплющивши очі. Вона зосередилася, концентруючи чакру. — Звичайної енергії природи багато, але в одному напрямі відчуваю дуже щільний і чужорідний сплеск. Начебто простір там натягнутий, як струна.
— Показуй дорогу, — попросила Асуна, насупившись. — У SAO подібна нестабільність завжди означала близький вхід у особливу зону чи спавн боса.
Дівчата піднялися крутим схилом і вийшли до невеликої галявини, оточеної стародавніми дубами. У центрі повітря легке марево спотворювало картинку — ніби над розжареним асфальтом влітку. Листя, що пролітало повз це місце, на мить зависало і зникало.
— Це справді аномалія, — прошепотіла Олена, не наважуючись підійти ближче. — Я про це тільки в міських легендах чула.
Сугуха зробила крок уперед, уважно вдивляючись у землю біля аномалії, і раптом її погляд зачепився за предмет у траві. Вона швидко підбігла та підняла його.
- Це... значок! - Вигукнула Сугуха, стискаючи в руці невеликий металевий предмет. - Це значок з ALfheim Online! Він належав Кіріто! Він точно був тут!
Асуна підійшла до неї і з полегшенням зітхнула:
— Отже, він потрапив у цей самий світ, просто перемістився трохи раніше чи в іншу точку. Сліди свіжі.
Сакура наблизилася до спотворення і обережно простягла руку, вкриту зеленим свіченням чакри.
- Цей портал нестабільний. Він не може перенести нас назад прямо зараз, але він працює як "маяк". Якщо ми зможемо стабілізувати його або знайти джерело енергії, ми зможемо відкривати прохід та шукати Кирито за його залишковим слідом.
Раптом марево в центрі галявини спалахнуло яскравіше, і з повітря вискочила темна тінь, кинувшись просто на дівчат.