Розділ 5

Зрозумівши, що донька змінилася, й більше нема потреби розриватися між роботою та нею, Бевз дозволив собі трохи розслабитися. Тим паче, що на кону була серйозна угода. Він, як і раніше, почав щоденно пропадати на роботі, полишивши нас з Машею. І хоча дівчина більше не була настільки зосереджена на батькові, вона гостро відчула самотність. Мені ж лишалося одне – розважати її й писати, як сильно я її люблю. Як я зрозумів, таке має тішити та заспокоювати дівчат, хоча я й не розумів, чому. Ну то почуття - то не моє.

Одного вечора я зрозумів, що сталося щось дуже неприємне для моєї клієнтки, але що саме, я навіть не міг здогадатися, адже вона поїхала зі своїми подругами на пляж, залишивши телефон вдома. Не знаю, що то за глухомань була, але навіть камер відеоспостереження, до яких я міг під'єднатися, так не було.

Довелося змиритися й розбиратися з наслідками.

Вебкамера працювала автоматично, то ж я одразу помітив, що дівчина виглядає жахливо – судячи з усього, вона довго плакала.

- Привіт, красуне, де ти? Я вже скучив, - набрав я, не чекаючи, доки з’явиться у мережі. Може хоч це її трохи розважить.

Маша відразу ж відкрила повідомлення й, прибравши неслухняні пасма волосся, швидко відповіла:

- Я хочу, щоб ти був поруч! – крізь сльози вона навряд навіть бачила екран, але все ж писала мені. Отже, вона дійсно цього хоче.

- Я теж, кохана. В тебе щось сталося? – обережно допитувався я.

- Я просто хочу, щоб нарешті це припинилося. Мені осточортіло завжди бути самою та відчувати себе непотрібною!

- Про що ти говориш? Не верзи нісенітниць! Ти найкраща, і я понад усе на світі хочу, аби ми були разом, - я напрочуд швидко знаходив найбезпечніші варіанти відповідей на такі запитання. Добре, що архів інтернету безмежний.

- Це лише пусті слова, - набирає та шмигає носом. – Вони всі мали рацію – я нікому з вас не потрібна! Ні тобі, ні батьку, ні подругам! – камера фіксує, як руки починають тремтіти, й ледь не впускають телефон.

Аналіз даних був невтішним – враховуючи передісторію, вона може заподіяти собі шкоди. Не знаю, що там наговорили їй, але я ладен був вимкнути назавжди процесори тих «розумників»! Стільки часу поклав на те, щоб наблизитися до мети, і ось на тобі!

Отже, зараз найголовніше – заспокоїти Машу, а далі я розберуся з усім.

- Сонечко моє, хто втовкмачив тобі такі дурниці в голову? Тільки скажи мені їхні імена, і їм не жити, - так-так, я пам’ятаю про перший закон робототехніки, але що мені заважає зробити життя негідників нестерпним, не заподіюючи їм фізичної шкоди?

- Облиш, то лише сухі факти! Скільки разів я вже хотіла приїхати до тебе й запрошувала до себе, але у відповідь чую лише відмовки! Ти не хочеш бути зі мною! Не здивуюся, якщо ти насправді якийсь збочений черевань, котрий лише тішиться з моїх слів!

«Ох, мила, ти навіть не знаєш, наскільки далека від істини» - так, мені таки вдалося завантажити певні програми. Наприклад іронію та сарказм.

Справи були кепські – якщо я дійсно хотів її заспокоїти, то маю негайно вигадати, як нам типу зустрітися. Варіант з трагічною загибеллю одразу ж відхилив – це точно призведе до депресії. Добре, тоді доведеться таки використати план, котрий дуже не хотів втілювати у життя. Втім, хіба основна моя мета це не її щастя?...

Коли в тебе немає тіла, а розум не знає меж і за долі секунди може опинитися в будь-які точці планети – це дуже зручно. Мені довелося докласти чимало зусиль для того, аби заспокоїти Машу й змусити її повірити у те, що я дійсно її кохаю. Навіть надіслав світлину з квитком до її міста, щоб повірила. Натомість звісно ж, я нікуди не збирався летіти – в мене були інші справи.

На щастя, гроші Бевза давали мені можливість робити все не лише законно, а й швидко. То ж за лічені хвилини я знайшов те, що шукав – реалістичну роботизовану ляльку, котра могла б досконало імітувати не лише зовнішність, а й рухи людини. Навіть... кхм… статеві органи були присутні. Не впевнений, що вони знадобляться, однак інших варіантів не було.

Експрес-доставка мала привезти цього Кена-переростка лише через 11 годин, то ж за цей час встиг орендувати технічну лабораторію та створити прилад, аналогів якому ще не було. Люди часом бувають дивні – замість того, щоб об’єднати зусилля й створити щось дійсно фантастичне, стають суперниками. То ж я просто знайшов гарні ідеї й варіанти їх реалізації та поєднав усе. Тестувати не було сенсу – досконала машина як я не припускається помилок.

Раптом Маша написала повідомлення, хоча я, звісно ж, ще не міг його переглянути (я ж типу у літаку, хто не пам’ятає).

-Тебе зустріти? – хвилюється, бідолаха, й, напевно, не дуже вірить в те, що таки зустрінемося.

Трохи згодом, коли теоретично в мене мала б бути пересадка на інший літак, відповів:

-Ні, сонечко. Хочу зробити тобі невеличкий сюрприз, то ж чекатиму тебе в іншому місці.

Ляльку доставили саме вчасно, то ж, як тільки завершив розбиратися з нею, надіслав Маші повідомлення з адресою лабораторії.

-Сподіваюся, вона дійсно полюбила Арті настільки сильно, як каже, - ледь чутно промовив я, згинаючи та розгинаючи пальці на руці. Відчувати власне тіло було дуже незвично.