Розділ 2

Пройшло вже понад 15 років відколи Бевз поховав дружину. Звісно ж, що за стільки років біль поступово притупився, та й сприймати присутність доньки стало легше. Тепер Захар навіть починав обережно насолоджуватися тим, як вона була схожа на мати. Нехай пізно, але він все ж навчився любити своє дитя, та не знав, як це показати. Через це виходило дуже незграбно — свідомо чи несвідомо намагався купити любов доньки й підтвердити, що відчуває до неї те ж саме, що й вона до нього. Коштовні подарунки, поїздки на дорогі курорти, квитки на найкращі концерти й все, чого бажає її душа – аби довести, що Маша гідна найкращого.

Дівчина ж бачила все інакше, і за кожним подарунком бачила не батьківську увагу, а бажання відкупитися від неї. А як інакше, якщо батько й досі не мав часу на те, щоб просто побути з нею? Відсутність близької людини поруч гнітила й пожирала з середини. Можливо, якщо б мала подругу чи коханого, було б простіше, але їх не було, і з кожним днем ставало все гірше.

Маша навіть не пам’ятала, що ж стало поштовхом, але в якийсь момент прийшло чітке розуміння – вона не живе, а існує, і це ніколи не зміниться. Що б там не робив батько, вона не отримає його любові. Вони не блукатимуть парком ввечері та не стануть теревенити й сперечатися про те, яке ж морозиво смачніше – малинове чи ванільне. І не буде він її обережно розпитувати про залицяльників та гримати за погані оцінки. Донька в його житті, немов дорогий китайський аксесуар, котрий придбав колись на ринку, а тепер вже й не знаєш, куди подіти, бо викинути шкода. Принаймні так почувалася Маша.

Усвідомлення тягарем лягло на серце, спричинивши нервовий розлад. Спочатку це було непомітно (та й хто б помітив, якщо все оточення було, наче слухняні ляльки?), але згодом вже й Бевз побачив, що з донькою коїться щось не те. Медичний центр, найкращі лікарі й швидкий вирок – депресія.

Чомусь цю хворобу ніхто не сприймає серйозно, вважаючи, що жіночки там, «за океаном», просто так приймають антидепресанти замість того, щоб просто відверто поговорити про все з подругою. Може воно й так, але часто без втручання традиційної медицини не обійтися.

Сидячи у кабінеті головного лікаря клініки, Захар Вікторович ретельно перевіряв чималий список ліків.

- І що, це допоможе моїй доньці? – кинувши на чоловіка швидкий погляд, поцікавився він.

- Це допоможе їй вийти з цього стану, але для того, щоб Марія не потрапила до нас знову, їй варто змінити своє життя.

- Змінити? – не зрозумів Бевз, знову похмуро глянувши на співрозмовника.

- Саме так. Тести показали, що ваша донька не вміє проявляти свої емоції.

- Ніколи не помічав нічого подібного.

- Саме про це я й кажу, - легка посмішка з’явилася на вустах лікаря. - Марія впевнена, що, якщо проявлятиме якісь надмірні емоції, то це обурюватиме вас.

- Мене?! – вражено перепитав мільярдер.

- Так, саме вас. Хочу наголосити, що зовсім не важливо, про які саме емоції йде мова – радість, сум, гнів чи роздратування. Ваша донька вважає, що ви будете задоволені лише в тому випадку, коли вона поводитиметься, наче слухняна дитина. І, зауважте, цю ж модель вона перенесла й на спілкування з іншими людьми.

-  Але чому?!

- Скоріш за все, це йде з дитинства. Можливо, в якийсь момент вона зрозуміла, що ви терпітимете її присутність поруч лише поки вона вам не заважає, - по тому, як стис губи Бевз, лікар зрозумів, що все правильно сказав. – Подібні судження заважають їй розвиватися емоційно та будувати стосунки з іншими людьми. В такому віці вона й досі не знає, що таке дружба, не говорячи вже про щось серйозніше.

- Що за нісенітницю ви верзете?! – роздратовано прогарчав батько пацієнтки. – В моєї доньки є друзі й годі мені казати, що моя дівчинка емоційно неврівноважена!

- В тому то й проблема, що вона занадто врівноважена.

- І в чому ж тоді проблема?

- Якщо вона не скидатиме це емоційне навантаження, то дуже швидко воно спалить її зсередини. Наслідки можуть бути… не дуже приємними.

- Що ви маєте на увазі? – Бевз навіть схилився ближче, наче це могло допомогти йому зрозуміти лікаря.

- Вона може вщент вигоріти. Нервовий зрив – найменше, що може з нею статися. Чимало пацієнтів в таких випадках починають заподіювати собі шкоду. Таким чином вони намагаються упевнитися в тому, що все ще здатні відчувати бодай щось.

- Годі лякати мене! Моя донька не така! – наче намагаючись запевнити в цьому лікаря, крикнув Захар.

- Не така. Поки що. Я лише кажу вам про незворотні наслідки, які обов’язково будуть, якщо ви не зміните свого ставлення до доньки. Маші не вистачає вашої уваги та турботи. Вона вважає, що ви просто намагаєтеся відкупитися від неї. Весь її світ сконцентрований на вашій особі, і лише це її хвилює.

Бевз втомлено прикрив очі руками.

- Я не уявляю, що мені робити з нею. Що як я не впораюся? – ці слова говорив вже не впевнений бізнесмен, а батько, котрий понад усе боїться нашкодити своїй дитині.

- Вам варто принаймні спробувати. Можливо, якщо вона відкриється вам, то потім зможе зблизитися й ще з кимось?

- Тобто, її світ більше не буде сконцентрований на мені?