3

Я бродила по лісі, проте людей, які хворіли пневмонією не бачила. Взагалі нікого не бачила. Але чула оце гаркання.

- Ну і кого рятувати? - Одізвалася і почула біля себе чиєсь гаряче дихання. Розвернулася і різко відстрибнула. 

Переді мною стояла істота, яка по обрису нагадувала більш людину, ніж когось іншого. Ця жива особа наче побула а лаві. Було видно в прожилках гарячу субстанції, яка по кольору нагадувала лаву. 

- Чужа! - Закричала істота і враз з різних сторін почулося гарчання. Ну значить зрозуміло, хто кричав на допомогу. Здається, їм треба не допомога, а їжа. І ось тут пришльопала я, типу "Драстє!". Інколи альтруїстичність все ж доведе мене до смерті. І сьогодні якраз схожий для цього випадок.

- Я напевно піду! - Кивнула я і розвернулася назад.

- Куди? - Гаркнула лавова особа.

- Дддодому! - Вже почала заїкатися.

- Ха! Для тебе дім це тут. Хазяїн буде радий новій гості.

- Хазяїн? - Хмикнула я. - Так може вип'ю з ним по чарочці, він подобрішає. - Господи, що я мелю.

- Він не п'є! Звичайно, якщо це не кров!

- Ой! - Здрогнула я.

Лавові монстри почали робити якісь кулі. Вони якимось чином використовувати лаву з свого тіла, і під впливом енергії лісу в їх руках почала творитися магія. 

- Круто! - Сказала я. - Проте коли одна з цих куль полетіла в мене, то моя думка змінилася. - А це вже не круто!

Я бігала з одного дерева до іншого, ховаючись від куль. Проте найжахливіше почало творитися пізніше.

                                        *             *            *

- І куди Біна могла втекти? - я разом зі своїми друзями, озброївшись луками, бродили по лісу.

- Дівчина прийшла звідти! - Показала рукою Стейсі. Напрямок був недалеко від тренувальної площадки. - А я то думала, що в мене глюки, що незнайомку там побачила. Але виявилося, то були не глюки.

- Тоді пішли! - Макс рушив туди.

- Як тільки чуємо гарчання, натягуємо тетеву! - я показую на зброю. Інші тільки кивають.

Чекати довелося недовго. Через десять хвилин в лісі почулося гарчання.

- Стріли! - Витягнув одну з колчана Роб.

- Зосередилися! - Промовила Стейсі.

Друзі рушили на звук. Проте цього ніхто не очікував бачити. Біна бігала по лісу, не гублячи погляда з Шарків. І схоже, що в неї вже одна куля потрапила. Світер був підпалений на лівому плечі. Проте дівчину це не хвилювало. Брюнетка наспіх робила заготовки куль зі снігу і кидалася ними в лавових монстрів.

- Нате вам! - Особливо точний вистріл потрапив прямісінько в груди Шарку. Той на мить розгубився. Адже кулька на якийсь час зашипіла. Проте це тривало не довго. Монстр нарізно подивився на Біну, а згодом рушив на неї.

- Окружляємо! - я показав на Шарків.

Морозні стріли завжди були рятівниками у боротьбі з Шарками. Звичайно якщо ти сам не володієш своєю магією. Да навіть досвідчені маги теж користувалися цією зброєю. Магічні сили теж треба берегти. Може вони знадобляться на когось сильнішого. Ну мало що.

- Один є! - Почулося від Роба.

- Другий у воротах! Єс! - Замахав луком Макс.

- Третій на підхваті! - Відгукнулася Стейсі.

Шарки, побачивши стріли, почали розбігатися в сторони. Схоже ті знали функцію зброї. Проте далеко не виходило втекти. Всіх їх досягали морозні стріли. Що ж це за стріли такі? З потраплянням у суперника ця зброя встромляла в тіло жертви льод, і той розростався зсередини. Ворога просто розривало на частини від холоду. Бум! А як всі знають, що вода є протилежністю вогню. І звичайно подібність води (льоду, снігу) теж могла зупинити вогняну стихію.

- Біна, ти в порядку? - Вдягнувши на своє плече лук, я поклав на плечі дівчини руки. Думаю ті троє і без мене розберуться. Хоча щоб дібратися до дівчини довелося натягнути тетеву кілька разів. 

Проте брюнетка стояла з широко відкритими очима, дивлячись у пустоту.

- Всіх відбили! - До них підійшла Стейсі з іншими. - А що це з нею?

Я тільки пожав плечима. Через кілька секунд з Біни наче зійшла пелена, і та швидко заклипала очима.

- Все добре? - Перепитав її Я.

- Да, нормально. Тільки... - все ще розгублено дівчина показала на цих лавових істот. - Як ви мене знайшли?

- Якщо бачиш як користуються магією, то логічно, що неподалеку будуть і тварюки! - Пояснив Роб.

- Ми просто переживали за тебе! - Відповіла Стейсі.

- Якщо що, це все ідея Ара! - Шепотом відказав Макс.

- Зрозуміло. Тоді що це за такі тварюки на мене напали? 

- А ну це діло просте. - Одізвався Макс. - Ар, здається це твоя профорієнтація!

І ось всі йдуть назад в академію. Біна і не думала тікати. Напевно передумала. І не дивно. Ці тварюки кого захочуть переконають. Я обійняв дівчину за плечі і по дорозі розповідав.

- Це так звані Шарки. Досить противні тварі. Ну як виглядають розповідати не треба, ти і сама бачила. - Біна кивнула. - Не люблять, коли заходять на їхню територію.

- Територію? І яка вона?

- Да, ніхто толком і не знає. Просто знай, якщо почуєш гарчання чи побачиш Шарків, то знай, ти на їхній території. Проте як бачиш, над академією є магічний купол. Він нас захищає від таких як вони. Дивися. - Ми якраз дійшли до нього. - Ось він. Його не видно, проте всередині нього найбезпечніше. 

Дівчина на якийсь час замовкла, а потім видала.

- Так що там стосовно декана? - Біна повернулася до мене.

- Так ти передумала тікати? - Підняв здивовано я брови вверх.

- Вважай, що обставини змінилися. - Кивнула та.

- Ура! Тепер в мене є подруга! - Накинулася на неї Стейсі.

- Ну якщо не задушиш, то я не проти! - Посміхнулася Біна.

- Супер!

Почулися кроки і до нас підійшов містер Сваровськи, декан.

- Мені сказали, що в нас новенька з іншого світу! - Звернувся до нас чоловік.

-Да. Біна, знайомся, це декан Джон Сваровськи. А це Біна. - Познайомив я з одним одним цих двох.

- Радий бачити нових в наших краях. - Відгукнувся той. - Бачу, ти ранена. Думаю місіс Зена з радістю тебе прийме. - Посміхнувся той. - Щодо навчання... Думаю ти не будеш проти навчитися магії.