Розділ 3. Обряд

Через тиждень, в четвер, дівчата зібралися біля школи, бо Соня мала сказати дещо важливе:

– У мене є геніальна ідея– сказала дівчина– ми мусимо піти в ліс

– Що ми там забули?– запитала Настя з підозрою

– Там є класний обряд. Я після хокею знайшла. Ідеш у ліс, шукаєш дерево з мохом, світиш на нього ліхтариком і стаєш так, щоб тінь була зліва...
–  І що далі? — зацікавлено перепитала Аня.

– Тоді викреслюєш на  корі ініціали себе та свого коханого і він точно твій.

– Ну, слухайте, класна тема! — погодилася Ліза,– Я якраз хочу звернути увагу Антона на себе. Тим більше, що на вихідних нічого цікавого не планується.
— Ви зовсім здуріли? Вам що, більше нічим зайнятися? Я і без ворожіння подобаюся Данилу — скептично заперечила Настя.
— Та ну, Насть, не будь такою нудною! Аня, ти за? — Ліза поглянула на подругу.
— Ну... якщо це допоможе приворожити хлопця... — несміливо відповіла Аня.
— Тоді вирішено! У суботу їдемо до заміського лісу. Там природа красивіша, ніж будь-де.

— Дівчата, дівчата, з ким я зв’язалася, — зітхнула Настя. На неї витріщилися три пари карих очей із благанням. — Ну гаразд, вмовили. Але я можу тільки після першої.

— А я ж найголовніше не сказала... — Соня нервово закрутила пасмо волосся на пальці. — Вам це, мабуть, не сподобається.
— Кажи вже, якщо почала, — нетерпляче промовила Ліза.
— Щоб обряд спрацював, його потрібно проводити в повній темряві, бажано о дванадцятій ночі.

— І ти думала, що ми на це погодимося? — скептично зауважила Настя.
— Кайф! Це ж так класно: повна темрява, і ми з вами в лісі... — Ліза закрила очі, уявляючи пригоду.
— Шукаємо якийсь ссаний пеньок, чи що там треба знайти? — буркнула Аня.
— Та ну, дівчата, ми ж живемо лише раз. Підемо — і все буде добре!

— А як ти мамі поясниш, що тобі потрібно о дванадцятій ночі в ліс? У мене, до речі, автобус, — зазначила Настя.
— Щось вигадаємо. Скажемо, що йдемо на ночівлю. Ніхто нічого не запідозрить. Можемо навіть хлопців із собою взяти, щоб не було страшно.
— Ой, ні! — заперечила Ліза. — Я читала, що для будь-якої магії потрібен жіночий колектив.

— Ну, коротше кажучи, до суботи ще вирішимо, — підсумувала Аня.

Попрощавшись вони розійшлись по домам. Аня зайшла в квартиру. З кухні долинав неймовірно смачний запах. Роззувшись вона зайшла на кухню до мами, яка жарила млинці. Вона сказала дочці, щоб сіла поїсти. Аня із задоволенням сіла за стіл і з’їла декілька млинців. Побалакавши з мамою і допомігши прибрати на кухні, пішла гуляти з собакою. Повернувшись додому, сіла за уроки. Довго не могла зібратися з думками і нарешті закінчити їх, але з горем пополам зробила все. Потім освіжилася і помила голову. Висушила волосся і впала на ліжко. Неймовірний день. Завтра– п’ятниця, хоча й останній день тижня, але далеко не улюблений.  Вона ще прочитала декілька сторінок книги, але зрозумівши, що вже засинає над нею, відклала, вимкнула світло і поринула в сон.

Прокинулася від дзвінка телефона. Взявши його до рук вона ще декілька секунд не розуміла, що від неї хочуть, аж потім піднімає слухавку навіть не глянувши хто дзвонить. Аж коли телефон просто мовчав, глянула на екран. На ньому було ім’я « Саша». Вона зірвалася з ліжка і прислухалася. В слухавці вчувалося дихання. Вона прочистила горло і порушила тишу:

–Алло, це хто?– промовила вона, хоча чудово знаючи що це він

– Це Саша, з хокею – у неї замерло серце,– я хотів спитати...– і мовчання

–Що? Кажи,– Аня втрачала терпіння

– Ти вільна в суботу ввечері?– випалив він на одному диханні

– А що, на побачення запросити хочеш?

У слухавці почулося нерівне дихання і нервовий ковток.

– Ну, в будь-якому разі, я не можу,– з нотками жалю відповіла дівчина,– я пообіцяла подругам декуди сходити... Тому, вибач, можливо, іншим разом.

– Гаразд, я зрозумів, – почулося зітхання,– я ще пізніше тобі подзвоню.

– Добре, вибач ще раз, – і вона натиснула на червону кнопку.

Що це було? Її запросив на побачення краш половини дівчат, хокеїст, а вона його відшила через пеньок? Ну, якщо вона справді йому подобається він ще їй подзвонить. Подивилася на годинник: шоста тридцять п’ять. Хто так рано дзвонить? Зрозумівши, що все одно не засне більше, пішла у ванну.

Привела себе в порядок і обрала одяг. Сьогодні вибір впав на чорну сукню і жовтий кадиган. Одягнувши на себе плаття поглянула на себе в дзеркало. Сукня красиво підкреслювала фігуру, особливо груди і стегна. Її чисте і пахуче волосся  спадало на плечі. Вона була неймовірно красивою.  Накинувши кардиган і перевіривши вміст рюкзака, пішла снідати. Заваривши собі каву, сіла за стіл і включила соціальні мережі. Перевірила повідомлення і переглянула декілька відео. Аня зрозумівши, що година вже пізня, схопила чашку, зробила великий ковток ще гарячої кави. Потім схопила рюкзак, натягнула кросівки, кинула останній погляд на дзеркало в коридорі й стрімко вибігла з дому.

 Настя вже приїхала, тому вона взулася і вийшла. Неспішно дійшли до школи. поставили верхній одяг в гардероб і вирушили в клас. Розказавши всі останні новини і пошепотівшись, почали вчитися.

Нарешті закінчились всі уроки і дівчата зібралися в кав’ярні обговорити плани на вихідні й просто випити каву. Сьогодні була холодніше ніж весь тиждень , було пахмурна погода і легкий але холодний вітер пробирав до кісток легко вбраних дівчат. Тому, коли вони зайшли в їхню улюблену кав’ярню, могли видихнути з полегшенням.

 Тут завжди було тепло й затишно. Пахло кавою й корицею та всякими смаколиками, які були виставлені на вітрині. Тут було мінімалістично, але все доповнювало одне одного. Квіти на кожному столику, скатертини, дзеркала, свічки, а на стінах висіли красиві картини і торшери. Коротше кажучи, неймовірно. Дівчата вибрали свій звичайний столик біля вікна, замовили каву й перекус, і почали планувати вихідні. Здавалося, що всі погодилися на авантюру з нічним лісом.