Реєстрація

Замок Життя УкраЇни.

ГОЛОС ПРЕМУДРОСТІ.

Я - подих ранку, що ледь торкає долину,

я - світло, що впало між страх і віру.

Коли впали царі, і мовчав Єрусалим,

я не впав, - я чекав в глибині душі народу.

Я бачив, як люди шукали Бога в тіні,

і не знаходили - бо шукали у камені.

А я стояв поруч, як брат смирення,

і говорив: "Де любов - там Я".

Я вчив Йова мовчати у бурі,

і Данила - не боятись левів.

Я тримав фарисея за серце,

щоб не згубив він милість у букві Закону.

Я вів перо тих, що писали псалми,

і вклав смуток у пісню Когелета,

щоб люди пам'ятали: все - марнота,

крім того, що любиш.

Я - тиха радість у домі вдови,

я - мудрість, що ачить:

не золото вартісне, в чистий подих,

що сходить із уст, коли хвалиш Творця.

І коли світ стане втомленим від своїх законів,

і люди забудуть Ім'я, що їх створило, -

Я повернусь, як спомин першого світла,

і скажу:

"Бог живе не в небі, а в серці,

що прощає".

Подобається

#570 в Різне
#62 в Поезія

У тексті є: замок, україна, осмислення сучасних подій

Відредаговано: 25.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше