- Як справи у Вас? - питає сестра,
- Богу дякувати, - каже цьотка стара.
Про воду говорили, що в землі замерзла,
Про латки й труби, про клопіт буденний.
Та й сміх у словах, бо дрібниця та вся,
Коли серце живе і молитва ясна.
Бо й холод був не страшний, коли віра тепла,
І Господь береже нас у кожній годині.
- Чи йдеш завтра до школи? - питає сестру,
І в слові простому - надія жива.
Бо школа - то храм,де знання, мов зерно,
А молитва - то світло, що сходить щоденно.