З дитинства хворіла - та не зламалась,
Бо віра її, мов криця стоїть.
Знає священників, монахів, братів,
І кожне слово їх - як світло в пітьмі.
Їсть буряк, цибулю й чорнослив,
Малі дари землі, та великі в небі.
Бо не хлібом єдиним живе людина,
А словом Господнім, що вічно горить.
Сестра моя навідувала її, як ангел тихий,
Несла їй поживу й молитву живу.
Аналіз із пальця - лиш знак терпіння,
Та серце їх - храм, де Господь перебуває.
І як прочанка йде вона крізь роки,
З дівочою чистотою й добротою душі.
Хвороба не зломила її, а зробила
Свідком любові, що з Христа струменить.