Господи, зглянься на стражденну,
Що після рани й тяжких днів
Стоїть під тягарем недуги,
І тиск її, мов буря гнітить.
Пошли їй мир у серце й тіло,
Як тишу після бурі грізної,
Щоб сила духу не зів’яла,
А світло Твоє її тримало.
Бо ми - лиш люди, крихкі й малі,
А Ти - опора й захист вічний.
Хай сестра, що з любов'ю йде,
Буде їй ангелом у годину важку.