Стоїть замок старий над глибокими водами,
Його коридори - як пам'ять народу.
Там тіні минулого ходять рядами,
Там правда шукає собі нагороду.
Він темний і грізний, та в серці - світло,
Бо кожна тріщина - це знак боротьби.
І навіть коли буря гримить несамовито,
Він знає: з ним Бог, і не впаде він в пітьму.
Так само і ми - Україна свята,
Стоїмо серед бур, в серед зла і обману.
Нас кличе молитва, нас кличе мета,
Щоб світлом розбити темну завісу туману.
О Господи, дай нам у серці меча,
Щоб правду тримати, не впасти в зневіру.
Дай силу народу, що вічно жива,
Щоб замок свободи стояв до світанку.
Бо нині ми - вартові на порозі,
Ми чуємо кроки у замковій прозі.
Та знаємо: з нами, Ти, Боже, завжди,
І в замку, і в полі, і в битві, й у мов.
Україно моя, ти - замок і храм,
Ти - пісня і меч, ти - молитва і правда.
Ти - світло, що сяє крізь бурі й туман,
Ти - вічна дорога, що в небо веде.