У темних коридорах старого каміння
Шукає герой сліди одкровення.
Він чує у стінах подихи ночі,
Та прагне побачити правду у очі.
Де тіні блукають, де сумніви грають,
Де скептики мовчки у залі стоять,
Він знає: не примара, не марево сиве -
А голос історії, пам'ять жива.
І так, як у замку шукають причину,
Ми нині шукаємо правду в країні.
Бо Україна - не мур і не стіни,
А храм, що стоїть на молитві й святині.
О Господи, дай нам у серці відвагу,
Щоб світлом розвіяти темну заваду.
Щоб кожен коридор, кожна глибінь
Вела нас до правди, до світлих вершин.
Бо нині ми - вартові на порозі,
Ми чуємо кроки у замковій прозі.
Та знаємо: з нами Ти, Боже, завжди,
І в замку, і в полі, і в битві, й у млі.
Україно моя, ти - як замок старий,
Та в тобі є вогонь, і він не згасний.
Ти - храм, ти - молитва, ти - світло живе,
Що крізь час і простори в небо веде.