Глава 1

                           До подій у пролозі       

Таміла прокинулася о шостій ранку. Швидко вмилася, поснідала, привела себе до ладу й вийшла з кімнати.

— Таміло!

Від голосу молодої панни дівчина здригнулася, але відразу вклонилася.

— Доброго ранку, панно Броніславо. Слухаю вас уважно.

Вона підійшла ближче.

Броніслава була лише на рік старша за Тамілу — дев'ятнадцятирічна, вища на зріст і повніша. Її чорне волосся красиво спадало на плечі, а карі очі уважно вдивлялися в співрозмовницю. Таміла ж мала темно-русяве волосся й зелені очі.

— Де зараз твоя мати?

— Я ще не бачила її сьогодні.

У цей момент до них підійшла Руслана. Побачивши панну, вона одразу вклонилася. На її обличчі на мить промайнув страх, але так само швидко зник.

— Доброго ранку, панно.

— Де ти була?

— У вітальні прибирала.

Броніслава уважно подивилася на служницю, ніби намагалася зрозуміти, чи говорить та правду.

— Не було тебе там. Таміло, йди працюй. Мені потрібно поговорити з твоєю матір'ю наодинці. Руслано, йди за мною.

Мати й донька лише коротко переглянулися.

Таміла мовчки пішла виконувати свою роботу, а Руслана рушила слідом за панною.

Увесь день дівчина не могла позбутися думок про ранкову розмову. Що такого сталося? Чому панна покликала маму так рано? І про що вони говорили? Відтоді Таміла більше не бачила Руслану.

Лише ввечері вона тихо відчинила двері їхньої кімнати.

Руслана вже сиділа на ліжку в нічній сорочці.

— Мамо, як минув твій день?

— Добре, — тихо відповіла жінка.

У її голосі не було жодних емоцій.

Таміла уважно подивилася на матір.

— Точно?

Руслана лише кивнула.

Її погляд був порожнім, ніби вона дивилася крізь доньку.

— Про що ви сьогодні говорили з панною Броніславою?

Запала тиша.

— Не знаю... Я хочу спати.

Таміла насупилася. Такої відповіді вона аж ніяк не очікувала.

— Відпочивай. Якщо захочеш поговорити, я буду поруч. На добраніч.

Руслана нічого не відповіла. Вона просто лягла й майже відразу заплющила очі.

Таміла підійшла до дверей, уже хотіла вийти, але зупинилася. Озирнулася на матір, яка лежала нерухомо, після чого тихо зачинила двері.

Щось тут не так.

Ця думка не давала їй спокою.

Що сталося того ранку після розмови з Броніславою?

Таміла твердо вирішила це з'ясувати.

Але спершу потрібно відпочити. Завтра їй знадобляться сили.