Розділ 4

Олена

Я прокинулась, коли вже сонце світило у вікно. Потягнувшись, встала, пішла вмилась. Катруся завбачливо залишила мені свій червоний топ та чорну міні спідницю. Пощастило мені, що ми з подругою могли мінятись речами. Хоч я й трохи набрала, але влізла в її речі. Волосся розчесала та лишила розпущеним. І що ця мала бестія задумала? Вийшовши з кімнати, відчула що чимось смачним пахне. Зайшовши на кухню, побачила, що подруга з коханим щось готують та тихо сміються.

- Гм! - вони почули мене, та щось там тихо посміювались. 

- Я вам не заважаю? Ви такі милі! - посміхнулась я. Катя поставила на стіл тарілки. Принесла кави. Чотири прибори. Чотири??? Марк ще тут? Катруся наче прочитала мої думки.

- Як спалось на новому місці? Наснився наречений? - я  почервоніла.«Я тебе приб’ю!» - подумала я.

- О, ще один прокинувся. Доброго ранку! Чи то дня! -  весело засміялась та втекла до Олега, який нарізав хліб.

- Привіт! - посміхнувся Марк,  - виспалась?

- Так. А ти?

- Я теж. Гарно виглядаєш!

- Дякую! - мені було приємно чути від нього компліменти. Раніше мені їх ніхто ніколи не говорив. Марк дивився на мене так, наче я була з іншої планети. Мені стало ніяково. Раніше мене ніхто так не розглядав. А це було так відверто. Я поглянула йому в очі. Краще б я цього не робила. Ці сині очі манили мене.«Так, заспокойся Олено! Ще подумає що закохалась. Ще чого! Один раз врятував і вже попливла. Візьми себе в руки!»- наказала я собі. Намагалась невимушено розмовляти, та Марк постійно на мене дивився, аж самій було незручно. Поснідавши, Олег та Катя почали збиратись. Я теж піднялась.

- Мені потрібно додому.

- Можна я тебе проведу? - раптом запропонував Марк.

Я задумалась. Добре що мама на роботі, було б мені непереливки. Добре що ввечері написала що я нібито в Каті. Здається повірила.

- Добре. Я тільки заберу свої речі.- Коли ми виходили, Катя з Олегом нам так посміхались, наче виграли джекпот. От же ж звідники! Та мені було приємно.

- Бувайте! Не загубіться по дорозі!

- Я тебе приб’ю, -  прошепотіла їй на вухо, коли ми на прощання обнялись.

- Ще дякую скажеш, - прошепотіла вона мені теж.

Ми з Марком вийшли на вулицю. На дворі вже була спека. Ми йшли в тіні, та мені було спекотно від того, що він був поруч.

- Ти не хочеш морозива? -  раптом запропонував.

- Залюбки! - ми зайшли в найближчу кафешку. Сіли за столик. До нас підійшов офіціант, ми зробили замовлення. Через декілька хвилин я вже куштувала своє улюблене полуничне морозиво.

- Ти така... мила! - розумію, що він мав на увазі інше. Знову червонію. - Олено, ти така цікава дівчина! Мені давно не вистачало таких розмов, простого спілкування. 

- Ти теж не такий, яким здався на перший погляд. І я хотіла вибачитись за цей інцидент в автобусі. Я не навмисно.

- А що ти про мене подумала?

- Давай більше не будем про це, - мені стало соромно, -  може щось розкажеш про себе?

Ми з Марком розмовляли до самого вечора. Гуляли, сміялись. Потім їли бургери. Він був таким милим, веселим. З ним мені було приємно, і з ним я забувала про всі свої комплекси. Бо він дивився не крізь мене, а на мене. І в його очах було щось інше, таке хвилююче, таке...щось схоже на кохання.

Потім ми обмінялись номерами. Він провів мене додому і я, як остання боягузка, втекла. Вже ввечері, лягаючи в ліжко, побачила від нього смс:

Марк: побачимося завтра? 

Я:  можливо.

Марк:  дякую тобі! Це був чудовий день. Якщо передумаєш, просто напиши. Я чекатиму.

Я:  тобі дякую. Це я твоя боржниця. А ти не такий як інші. І це мене лякає.

Марк: ти про що?

Я: ти на мене так дивишся, що мені ніяково.

Марк: ти красива, а той хто не бачить, просто дурень.

Ми з ним спілкувались цілу ніч. Я вперше відчула, що комусь цікава. І я вирішила дати йому шанс.

Минув рік.

Сьогодні рівно рік, як ми з Марком зустрічаємся. Він переїхав до нашого міста і тимчасово живе з Олегом. Добре, що його брат допоміг з роботою. Пізніше, він взяв його в свою команду. Вони обоє добре розбираються в сфері IT. Я ж в цьому взагалі нічого не тямлю.

Пам’ятаю, як важко мені було спочатку йому довіряти. Він мені зізнався, що в нього є дівчина, але через кілька днів після нашого знайомства вони розійшлись. Коли я побачила її фото, я була шокована. Проміняти таку красуню на ...мене. В це просто неможливо було повірити. Потім був наш перший поцілунок. Це було прекрасно. Я ніколи такого не відчувала. Від його поцілунків, від його дотиків я вся горю і хочу чогось більшого. Через місяць я не витримала. І він став моїм першим. Я цього ніколи не забуду. Наша перша ніч. І інші ночі. Цей вогонь палає сильніше самого вогню. І я бачу це також і в його очах. Кохаю його більше за життя.

Сьогодні був особливий день. Марк скинув мені адресу і попросив, щоб я нічого не питала та одягла своє біле плаття, яке він мені подарував на день народження. Воно було коротке та трохи відверте. Я не любила занадто відкрите декольте, та коли побачила як горять очі коханого, коли я його приміряла, то зрозуміла, що це хороший вибір. Згадуючи, що потім він робив зі мною вночі, відчула, як хвиля бажання знову охоплює мене.

От восьмій годині вечора я під’їхала за вказаною адресою. Це був ресторан. Глибоко вдихнувши, я відчинила двері. Всередині було тихо, було чути лишень якусь ніжну мелодію. До мене підійшов адміністратор, та мило мені посміхаючись, провів до зали. Я ахнула. В залі не було нікого. Марк стояв, тримаючи в руках великий букет квітів. Навколо горіли свічки, був вишукано накритий столик. На тремтячих ногах я підійшла до коханого. Він посміхнувся і підійшов до мене. Я теж стояла, я вже здогадалась, який сюрприз він мені приготував.