Розділ 3

Марк

Оце ранок видався. Олег не встиг забрати тачку з СТО, тож мусив пхатись в той смердючий автобус. Якась невихована дівка ледь ногу не відбила. Пхаються ж зі своїми торбами. Корова невихована. Коли нарешті доїхав до кінцевої, ледве вибрався звідти. Все, досить з мене такого комфорту. Більше ніяких автобусів. Вдихнув на повні груди свіжого повітря і задоволений, подивився навколо. Та дівка стояла з тими жахливими сумками. Розпатлана та червона як рак. Якась потягана зелена майка та чорні бріджи. Хто таке носить? Який жах. Згадав свою Мілану. Вона ніколи б такого не вдягла. Вона була мініатюрна та вродлива, стильна та елегантна. А це що? Якесь непорозуміння. Ось вона вилупилась на мене. Втомлена та зла. Я злорадно посміхнувся і пішов в протилежну сторону від цієї незграбності.

Прийшов на свою хату. Прийняв душ, випив холодного лимонаду. Раптом задзвонив телефон.

- Марку, вибач що так сталось , - почав був Олег, - маленька неприємність. Ти як доїхав?

- Краще не питай. Потім розповім. А ти як? Ще не женишся?

- В планах!  - засміявся брат. - Слухай, маю до тебе прохання. Моя Катруся хоче тебе познайомити зі своєю подругою. Дуже хороша дівчина, приємна та щира.

-  Олег! - я перебив його, - в мене є Мілана, ти не забув?

- То Світлана, то Мілана! Скільки можна? Невже тобі не хочеться нормальних стосунків? Ця Мілана з тебе одне бабло тягне. Придивись до Оленки. Не сподобається, підеш до своєї... Мілани.

- Я подумаю! - відповів брату. В душі я розумів, що моя мала ще та штучка. Скільки разів виконував всі її забаганки, а їй все мало. Купував все, що вона хотіла. Робив все для неї. А вона, крім хорошого сексу, більше й дати нічого не може. Як же ж хочеться якоїсь безкорисливості, якогось душевного тепла.

З невеселими думками я поїхав до клубу, замовив столик та сів чекати. Подзвонила Катя, вони під’їхали, зараз будуть. З нетерпінням дивився, де вони. Все ж було цікаво, хто така ця Олена, що за фрукт. Ось вони підіймаються, Олег махає рукою, я йому теж. Дружелюбно посміхаюсь. Вони підходять до столика. Хай йому грець! Ця дівчина, це ось це непорозуміння з автобуса.

- Привіт Марк. Хочу познайомити тебе з своєю найкращою подругою. Знайомся, це Оленка. Вона в нас трохи сором’язлива, тож не лякай її. - Катя засміялась, а дівчина зніяковіла. "Впізнала, зараза!" Я їй мило посміхнувся, а вона закотила очі. Цілий вечір ми весело спілкувались та сміялись, а вона деколи щось відповідала. В принципі ми непогано проводили час. Я встиг роздивитись Олену. Не така вона вже й страшна, як здалось зранку. Привела себе до ладу, одягла сексуальне плаття. Зловив себе на думці, що має апетитні форми, цікаво було б... Так стоп! Про що я думаю? В мене ж є Мілана. Та Олена була не менш привабливою, хоч і іншою. Невдовзі заграла повільна музика. Так і знав, що Олег змиється з своєю Кет. А мені що робити? Я встав. Підійшов до дівчини. Не знав, що сказати й ляпнув:

-  В тебе є запальничка? Може покуримо?

- Я не палю, вибач. Мені треба відійти. - й вона йде. Я мало не ляснув себе по лобі. Я ж не палю. Раптом бачу, до Олени чіпляється якийсь тип. Може це її знайомий? Але ні, Олена біжить до виходу. А цей мужик суне за нею. Не втрачаючи часу йду за ними. Виходжу і чую її крик. Швидко зорієнтувавшись, біжу в провулок. Цей придурок затис Олену і намагається... Оце ж скотина! Хапаю палицю, яка валялась неподалік і луплю з усіх сил цього виродка. Він падає. Олена з переляку починає втікати. 

- Стій, Олено! Стій! - кричу, та вона не чує. Швидко її наздоганяю. Притискаю до себе, ніжно обіймаю, заспокоюю. Щось тепле та ніжне відчуваю в грудях. Хочу захистити, не дозволю образити. Вона така вразлива, беззахисна. Як можна таке вчиняти? Доки Олена плакала в моїх обіймах, прибігли Олег з Катрусею. Я коротко розповів, що сталось і ми вирішили їхати звідси. Навіщо бідній Оленці знову все це переживати? Не дозволю. Не дозволю ніякій погані зробити їй боляче. Допоміг їй сісти, притулив до себе. Вона біля мене трохи заспокоїлась. Коли приїхали до Олега і дівчата вийшли, я не витримав:

- Олег, я не дозволю її ображати. Я б вбив того покидька... Коли я побачив скільки болю та страху було в її очах, хотів би ще раз його вбити.

- Марк, сядь. Ми всі на нервах. Давай заспокоїмся. Олені це зараз необхідно. Випий кави.

Я сів. Гаряча кава дійсно мені зараз потрібна. 

- Знаєш, в твої очах я ще такого не бачив. Чесно. 

- Що? Ой, Олежику, та будь хто в цій ситуації вчинив би так само...

- Сподобалась? Та бачу я...

Повернулись дівчата. Ми замовкли. Ця ніч була найкращою за довгі місяці. Нам було весело та цікаво. Олена заспокоїлась. Вперше за довгий час, я приємно спілкувався, ніхто від мене нічого не вимагав. І я захотів пізнати її. Пізнати краще. Я не міг відвести від неї погляду, а вона наче мене не помічала. Чи може, не хотіла? Коли ми нарешті пішли спати я лежав та крутився, не міг заснути.

- Марк! Я хочу спати. Що ти вовтузишся?

- Я їй нецікавий... - Олег припіднявся на лікті і глянув на мене, наче бачив вперше, а потім тихо засміявся.

- А як же Мілана?

- Розумієш, це інше.

- Так, інше. Я тобі про це і говорив. А тепер спи. Який же ти сліпий, їй богу!

Я задумався. А коли до мене дійшло, я посміхнувся. І з цією посмішкою заснув. В моїх думках була вона. Оленка.