Розділ 34.

Як тільки увійшов Аркан до їдальні, усе навколо стало наче яскравіше, а атмосфера стала неймовірно комфортною та домашньою, наче останній пазлик знайшов своє місце. Світло свічок та магічних ламп заграло теплішими відтінками, а сміх дітей залунав мелодійніше. Навіть повітря здалося легшим, наче наповнилося якоюсь особливою магією — не тією, що заклинаннями володіє, а тією, що серця з'єднує.

Аркан сів біля неї з дітьми за столом, і Тереза відчула, як її плече торкається його, передаючи приємне тепло. Сьогодні за столом було незвично. Раніше трапезу приймали лише члени родини, проте Аркан і не думав заперечувати з цього приводу. Він обвів усіх присутніх доброзичливим поглядом і відмітив, що Сесілья, Гілмор та Едмунд трохи розслабилися і стали вести себе більш природньо.

На столі розмістилися справжні кулінарні скарби: ванільний торт, прикрашений кремовими трояндами і золотавими листочками, що виблискували при свічковому світлі, та пиріг з рожевим малиновим кремом, який так і манив своїм апетитним виглядом. Поряд стояли кришталеві графини з ароматним чаєм і морсом зі свіжих ягід, що переливався рубіновими відтінками.

Люба, піднявшись з місця, взяла в руки ножа для торта і почала акуратно відрізати порції. Її руки рухалися впевнено і граціозно, наче вона виконувала якийсь особливий ритуал. Спочатку вона подала найбільший шматок Арканові, потім — Терезі, не забувши при цьому посміхнутися і підморгнути дітям.

— Ось тобі, Карле, — сказала вона, ставлячи перед хлопчиком тарілку з десертом, прикрашеним особливо пишною кремовою трояндою. — А тобі, Мартіночко, — додала вона, нахиляючись до дівчинки і обережно поклавши порцію торта з найкрасивішими золотавими листочками.

Карл і Мартіна наперебій ділилися своїм сприйняттям нової мешканки — тьоті Люби. Саме так вона представилася дітям, і вони прийняли це з такою природністю, наче вона завжди була частиною їхньої родини.

— Тьотя Люба показала нам, як робити кремові троянди! — захоплено розповідала дівчинка, розмахуючи ложкою з кремом і вказуючи на  прикрасу на своєму тортику.

— А ще вона знає казки про драконів, яких ми ніколи не чули, — додав Карл, його очі блищали від цікавості, а рот був злегка забарвлений малиновим кремом.

Тереза тим часом наливала морс у келихи, її рухи були плавними і турботливими. Вона й справді почувала себе тут господинею, вона налила ягідний морс, який напередодні приготувала і  обережно поставила перед Арканом келих з рубіновим напоєм.

—Невже ти сама зготувала?

—Так, я допомагала подрузі освоїтись на новому місці і заодно вивчала комбінацію смаків ягід.

Люба сподобалася усім. А ще Мартіна підійшла і шепнула на вушко Терезі, що тепер у них буде менше уроків і трохи більше вільного часу, бо підслухала як Едмунд збирався поїхати на  прогулянку в столицю з тіткою Любою. Ну, не те, щоб шепнула, - почули усі, а вуха Едмунда знову почервоніли аж до кінчиків.

— Ну що ж, — жартома сказала Тереза, оглядаючи радісні обличчя малих бешкетників і підносячи до губ келих з морсом, — тоді нас чекає генеральне прибирання у своїх кімнатах. Адже потрібно звільнити місце старому, щоб впустити у нього нове.

— О ні! — застогнав Карл, але його очі сміялися, а рука тягнулася за ще одним шматочком пирога.

— А оскільки ви уже маєте магічних звіряток, які потребують вашого постійного нагляду, то потрібно переглянути, що є зайвим, — продовжила Тереза з удаваною серйозністю, при цьому відкушуючи від торта і задоволено примружуючи очі від насолоди.

Аркану ця ідея була до вподоби. Тереза була втіленням організованості, практичності, вона вміла усе навколо себе упорядковувати і перетворювала безлад та гармидер на впорядкованість. Його захоплювало те, з якою легкістю тендітна білявка управлялася не лише з документами на роботі, а й гармонізувала простір навколо. Здавалося, що саме цього не вистачало йому все життя. Він обійняв кохану Терезу і ніжно поцілував у маківку, від чого по її тілу розійшлися приємні тремтіння.

— Це мудро, — прошепотів він їй у волосся. — Іноді потрібно звільнити простір для нових можливостей.

Але Карл, як завжди кмітливий, зауважив:

— А татові також потрібно зробити цю "ревізію", — і лукаво поглянув на батька, при цьому знизуючи плечима і вказуючи ложкою у бік дверей кабінету. — В його кабінеті стільки старих книг, що там уже павутиння живе!

Усі в їдальні засміялися, а Аркан театрально хапнувся за серце:

— Зрада! Мій власний син проти мене змовляється!

— Ми усі лише за справедливість, — підхопила Мартіна, обіймаючи тата за шию і залишаючи на його щоці слід від крему.

Сесілья, кухарка, була рада новій помічниці на кухні і готова була поділити свої обов'язки з нею. Жінка з округлими рисами обличчя кивала головою, слухаючи розповіді Люби про кулінарні традиції людського світу, при цьому активно жестикулюючи і час від часу куштуючи то торт, то пиріг.

— Уявляєте, — говорила Сесілья, витираючи руки об фартух і розводячи руками, — вона знає рецепт хліба, який піднімається без магії! Лише на дріжджах чи заквасці!

А Едмунд був причарований Любою настільки, що не міг відірватися від найкращого у своєму житті торта. Його зазвичай похнюплене і стурбоване обличчя світилося незвичайною для нього радістю. Він обережно відрізав невеличкі шматочки і ковтав їх так, наче боявся, що десерт зникне.

— Пані Люба, — сказав він, обережно відкладаючи виделку, — це справжній кулінарний шедевр. Я навіть не підозрював, що ванільний крем може мати стільки відтінків смаку.

— Ой, та годі вам! — засміялася Люба, при цьому махнувши рукою і зашарівшись, але було видно, що їй приємні компліменти. — Це ж звичайнісінький торт. Головне — робити з душею.

Найбільше Терезу вразило те, що навіть Гілмор спромігся разом сісти з ними за стіл і з'їсти шматок десерту. А він, як вона знала, зовсім не любитель солодкого — надавав перевагу кислим фруктам та гіркому чаю. Камердинер сидів випрямившись, тримав виделку як належить і їв маленькими акуратними шматочками.