Розділ 33. Аркан-Дагон

Аркан-Дагон

Слова Терези трохи вибили з колії. І навіщо їй тягнути сюди свою нестримну подругу? Раніше й сам не заперечував, але за ці вихідні стільки всього трапилося.

Аркан-Дагон нервово провів рукою по волоссю, відчуваючи, як напруга стискає скроні. Спершу мати висловила своє недвозначне ставлення щодо Терези. І всьому вина — її людська сутність.

Іоланда хоч і підтримувала свого молодшого брата завжди і всюди, проте в цій ситуації намагалася балансувати, щоб задобрити матір та утримувати дружній паритет. Ця позиція завжди виграшна, адже дипломатичному хисту Іоланді не бракує — вона завжди уміє з усіма домовитися. Навіть зараз провертає дуже небезпечну угоду з ворогами Брестімоля — східним королівством Ґліндеріс. Користуючись шлюбними зв'язками, адже її чоловік був племінником королівської родини, вона послала свого сина на дипломатичну службу після п'яти років неприкритої ворожнечі. Дочку ж старшу віддала за наступника трону у Західному королівстві.

Їхні домовленості набирали обертів, поки Аркан-Дагон не зустрів людину. Тому хвилювання щодо авторитету та репутації Південного королівства Брестімоля знову під питанням.

Гаразд, — задумався Аркан, відчуваючи, як холодний мармур підлоги під босими ногами нагадує про реальність. — Щось потрібно вирішувати з цією Любою.

Те, що вона уміє управляти ситуацією та людьми — він уже переконався двічі. Спершу вона його спонукала до того, що він сам запропонував показати їй королівство. А сьогодні її розмова знову змусила Аркана зробити так, як вона рекомендувала Терезі. Причому його обурення було не на Любу чи Терезу, як вона могла подумати, а на себе самого. Він усвідомив це одразу після свого вчинку.

Бачив, що Тереза не очікувала від нього відкриття банківського рахунку, і навіть планувала заперечувати, та він дав чітко зрозуміти, що це питання не обговорюється. Який же йолоп — сам не здогадався, а лише підслухана чутливими ельфійськими вухами розмова дала хід його діям.

Виявляється, він погано знає жінок, яким подобаються увага, подарунки та цілком практичні речі. Ельфійкам же потрібна була лише красива картинка і практичні речі, принаймні його Мінеора ніколи не замислювалася про зізнання чи увагу. Вона ніколи не прив’язувалася ні до кого, навіть до нього чи дітей… З Терезою було все по-іншому, вона була м’яка, чуттєва та щира.

Після переходу він знову не приділив увагу Терезі, а як останній боягуз втік у кабінет, куди викликав лікаря та Каладана. Що ж це з ним? Невже він боявся побачити у її очах якесь несхвалення чи розчарування? Мабуть, так. Вона бачила його наскрізь, і його це лякало.

Кабінет зустрів його знайомим запахом старих книг і трав, що сушилися під стелею. Свічки мерехтіли в давніх канделябрах, кидаючи танцюючі тіні на стіни, облицьовані темним дубом.

— Що там? — поглянув лікар Морандіус з неприхованою насторогою, ледь переступивши поріг. Його сива борода тремтіла від хвилювання.

— Зачекай, Мор, — зупинив він жестом лікаря, який був також і давнім другом. — Каладане, поглянь на магічну суть цього опіку.

Коли маг провів рукою над його долонею та розфокусував свій погляд, повітря навколо забриніло від магічної енергії. Каладан обережно промовив:

— Припускаю, що цей перстень, який ти спопелив, був залишений спеціально. На ньому, тобто на твоєму опіку є сліди прокляття. — Його очі потемніли від серйозності. — Але оскільки ти такий же архімаг, то воно тобі не страшне.

— Ти гадаєш, що якби його торкнулася Тереза, то наслідки були... — він зціпив щелепи так міцно, що м'язи заходили ходором. — Нам потрібно зібрати команду і готуватися до прориву.

— Аркане, ти ж не плануєш активізувати той портал? — маг не питав, а скоріше стверджував, скануючи свого найкращого студента Академії і давнього друга пронизливим поглядом. — І чому я не здивований.

— Ви зі мною? — Аркан поглянув на обох друзів. Вони без вагань кивнули. — Подумайте до завтра, хто може нам допомогти. Я не маю на увазі Зеінера, він буде в справі. Мені потрібні стратеги, маги і... — останнє слово зависло у повітрі, наче мед, що стікає з ложки.

Поки він не готовий ділитися цим припущенням, яке ось уже кілька днів він обдумував. А подала ідею йому, як не дивно, Тереза.

— Гаразд, буду йти, — кивнув лікар магу та Аркану, його кроки по мармуровій підлозі луною розійшлися коридорами.

Каладан залишився, вмостившись у крісло напроти Аркана і пильно спостерігаючи за ним:

— Ти ж розумієш, що якщо у тебе немає козиря в рукаві, ми це не потягнемо. — Маг нахилився вперед, спліви пальці. — Може поділишся?

— Я маю спершу сам перевірити здогадки. — Аркан заклав ногу за ногу і з викликом поглянув на друга. — Якщо б я тобі чи Мору їх озвучив зараз, ти б ні за що не погодився.

— О, впізнаю свого улюбленого студента і найкращого стратега, — Каладан сплеснув у долоні і потер їх, наче у передчутті великої інтриги. — Стає дуже цікаво. Нарешті!

Покидав кабінет Каладан через портал, щоб ніхто у палаці не знав про його присутність. Аркан залишився сам з танцюючими тінями та своїми думками.

Він знову обдумував ситуацію, що склалася. Хоч поява Ілларіуса сплутала усі карти і була дуже небезпечною, проте могла зіграти на руку усім. Давно потрібно було вивести з ладу портал, а для цього потрібно його активувати. Для цього потрібна велика кількість енергії та магічний хист. З останнім проблем у королівстві не було, а от щодо енергії — її могло не вистачити.

Йому потрібно перевірити дві свої здогадки — одна з них батькова. Його потяг до людей викликав осуд та нерозуміння серед знаті та аристократів. Але після війни з демонами та перевертнями він усвідомив, що люди дають ту енергію, яка не має аналогів серед ельфів. Так, вони не розуміють сили природи, проте вони мають гарячу емоційність та почуття, яке мало притаманне ельфам.

Можливо, саме тому батько захворів невдовзі після того, коли більшість людей покинули південне королівство. Так, прокляття в храмі, можливо, теж мало місце. Хоча зараз він готовий навіть припустити, що це могло бути провокацією когось із ворогів. А те, що він почав гаснути лише з часом, може означати одне — він мав рацію.