Розділ 32.

— Гаразд. Я погоджуюся, — оголосила своє непросте рішення Люба.

Вони з подругою сиділи на кухні і обговорювали останні події, поки ельф чекав їх у кімнаті. Тереза нервово крутила в руках чашку з недопитою кавою, за якою вона встигла скучити — рішення давалося їй важко, але вона знала, що інакше бути не може.

Обставини повернення виявилися вкрай непростими.

По-перше, не можна з собою брати жодних речей. Напередодні Аркан-Дагон розповів, що ті фотографії, які Тереза принесла на землю, могли спричинити деякі викривлення простору. Адже подібна ситуація колись задумувалася як перехід між світами без порталів. Проте вона залишилась нереалізованою, а маги зникли безвісти.

По-друге, не тільки кава, а й усі їхні речі мали бути перевезені до заміського будинку, що належить родині Лісовських — тобто Аркадію Петровичу.

По-третє, через збої в порталах перехід Люби має бути тривалим.

— Якщо ти визначилася зі своїм коханим, то і я хочу спробувати своє щастя, — мрійливо казала подруга, підперши підборіддя рукою. — До речі, якщо що, у тебе тут є красень Стас.

— Любо, ти просто нестерпна, — ляснула себе по чолі Тереза, відчуваючи, як пече обличчя від сорому. — Мені окрім мого коханого ніхто не потрібен.

— Ну гаразд, — Люба махнула рукою, але в її очах заблищав хижацький вогник. — Але, Терочко, невже ти втратиш свій заробіток за весь місяць? — примружилася і пильно поглянула подруга.

— Ти про що? — Тереза й справді не розуміла, до чого хилить невгамовна сусідка.

— Твої обіцяні сто євро за годину. Чи ти уже не працюєш нянею на свого Аркадія?

Ця тема була досить делікатною, але хто сказав, що Люба вписується у якісь рамки пристойності? Вона була мов машина-локомотив, яка пре напролом, не звертаючи уваги на перешкоди. А ще дуже практична — занадто практична.

Тереза почервоніла і мимоволі стиснула чашку міцніше. Їй не хотілося виглядати в очах свого коханого меркантильною. Та й чи зараз такі важливі ті кошти? Крім того, вона навіть не могла порахувати точної суми. Пригадала похід у парк атракціонів, де отримала море вражень. Далі згадалися ігри з дітьми, прогулянки, дресирування магічних звіряток... І що? Як вона може зараз питати про свій заробіток? Та й для чого?

— Люб, я не буду брати гроші у Аркана, — тихо, але рішуче промовила Тереза.

— Чекай, хто такий Аркан? Я про твого вухатого, про Аркадія, — і вона невдоволено махнула головою в бік кімнати, де той сидів.

— Аркан... Аркадій... — Тереза зніяковіла і відвела погляд. — Я потім поясню, а зараз нам треба поспішати. — Вона вирішила закрити цю тему і зосередитися на важливих речах, але Люба, як завжди, виявилася наполегливою.

— Ні. Це важливо, — наполягала подруга, постукуючи нігтями по столу. — Ти б могла покласти на онлайн-депозит, а після повернення, навіть якщо воно й буде за рік, матимеш відсотки. Гроші — це захист, безпека і гарантія на майбутнє.

Тереза вже була готова стати подрузі на ногу, щоб та припинила патякати, коли до кухні тихо зайшов ельф.

— Ти маєш рацію, Любо, — у його голосі була рішучість, але разом з тим Тереза вловила ще якусь нотку, яка їй зовсім не сподобалася. На шиї у нього здулися вени, а щелепа стиснулася так міцно, що м'язи заходили ходором. — Я вже доручив Петру Геннадійовичу створити депозит на ім'я Коваленко Терези Миколаївни.

Вона поглянула на коханого, вираз якого був непроникний, майже холодний. Невже він думає, що вона з ним заради грошей? Серце болісно стиснулося — як могла така думка взагалі з'явитися в його голові?

Зараз цю тему було недоречно піднімати чи щось перечити, але вона обов'язково про це поговорить з Арканом. Обов'язково.

— Ну, ходімо, — дівчина перервала незручну паузу, відчуваючи, як напруга в кімнаті стає майже відчутною. — Потрібно повертатися, поки портал працює.

— Терезо, — голос ельфа звучав двозначно, а його настрій став досить кепським. — А можливо, ти б хотіла тут залишитися?

Це був неприємний удар для Терези. Вона нічого не відповіла, лише важко зітхнула.

І для чого Люба стала говорити про гроші? От уміє подруга сунути ніс не в свої справи! Тепер уже й сама Тереза хвилювалася щодо свого повернення. А якщо він розчарується у ній? Якщо подумає, що вона справді така?

Валізи у машину склали мовчки. Їхали у повній тиші — навіть Люба, зрозумівши нарешті, що наламала дров, сиділа притихла. Напруга поступово наростала, повітря в салоні стало густим і важким. Аркан дивився у вікно, стиснувши кулаки на колінах, Тереза не наважувалася підняти на нього очі.

Коли вони приїхали до клініки, Тереза відчула печіння в області кисті — її шлюбний браслет наче потьмянів, а від перстня йшов неприємний холод, який проникав аж до кісток.

Цікаво, які висновки зробив Аркан і що він почув? Можливо, його зачепила згадка про Стаса? Чи він так зреагував на тему заробітку? Тишу ніхто не порушував, а це викликало хвилю нових думок, які проносилися в голові мов справжнє цунамі.

Слова Ілларіуса посіяли сумніви у її душі, а раптом її дійсно вважають просто «заміною» і Тереза буде для нього та дітей тимчасовою? Раптом коханий вважає, що вона розраховує на його гроші? Що все це — лише вигідна угода для неї?

І що там за таке таємниче зникнення магів? Як це стосується його колишньої дружини, адже діти згадували, що їхня матір колись працювала в Магічній Академії?

— Усе. Приїхали, — доповів водій Петро Геннадійович, порушуючи гнітючу тишу.

— Відвези валізи до заміського будинку, — холодно скомандував Аркан-Дагон, навіть не поглянувши на Терезу. — На зв'язку. Бувай.

Тереза відчула, як серце провалилося кудись у п'яти. Ця холодність, ця офіційність... Що сталося з її ніжним, турботливим Арканом? Чи справді все змінилося через кілька необережних слів Люби?

У кабінеті портал мерехтів попереду невизначеністю — так само, як і їхнє майбутнє.

Візуалізація до розділу:
вінтажне "родинне" авто Лісовських