Розділ 16.

Спантеличена дівчина на ватних ногах рушила до столика, відчуваючи, як кожен крок відлунює хвилюванням у грудях. Аркадій підійшов ближче — настільки близько, що вона відчула його присутність кожною порою шкіри. Тепло його тіла огортало її невидимим коконом, а ледь вловимий аромат дорогого одеколону з нотками кедру та бергамоту змішувався з його власним, неповторно чоловічим запахом. Повітря між ними наче іскрило від електричної напруги.

— Але спершу заплющ очі, — його голос опустився до інтимного шепоту, що пробіг по її нервах як дотик оксамиту.

Не розуміючи його намірів, але довіряючи йому з такою безрозсудністю, що сама себе здивувала, вона заплющила очі. Світ миттєво зник, залишивши лише гостру свідомість його близькості. Уява почала малювати їй найсміливіші сценарії — від несподіваних зізнань до забороненої пристрасті. Час начебто завис у повітрі, кожна секунда розтягувалася в солодку муку очікування.

Несподівано на шиї відчула прохолодний дотик металу, а потилицю торкнулися його пальці — такі обережні, наче вона була зроблена з найтоншого порцеляни. Коли він застібав щось біля неї на шиї, по тілу пробіг електричний розряд, що змусив її затримати подих.

— Не відкривай поки і дай мені ліву руку, — прошепотів він так близько до вуха, що його теплий подих викликав каскад мурашок по всьому тілу.

Слухняно простягнула руку, мов зачарована, і відчула, як його довгі пальці ніжно огортають її зап'ястя. Щось легке і прохолодне лягло на її шкіру, але справжнім відкриттям стали його дотики — м'які, але рішучі, такі, що розпалювали в ній щось первісне і небезпечне.

Аркадій обережно поклав долоні їй на плечі, і від цього контакту по всьому тілу пробіг розряд чистої енергії. Його руки були сильними — вона відчувала це крізь тканину блузки — але водночас неймовірно ніжними.

— Ходімо, — промовив він голосом, у якому змішалися хвилювання та якась нова, незнайома нота.

Вони зробили кілька кроків, і кожен з них був сповнений передчуттям чогось доленосного. Його долоня на її плечі не просто направляла — вона захищала, оберігала, ніби говорила: "Ти під моїм крилом".

— Тепер можеш відкрити очі.

Тереза підняла повіки і завмерла. У дзеркалі на неї дивилася зовсім інша жінка — таємнича, елегантна, прекрасна. На шиї спалахував кулон у вигляді витонченого ромба, що ловив світло і перетворював його на живі блискавки. Кожна грань каменя грала власним вогнем, створюючи гіпнотичну мозаїку кольорів.

На руці тонкий ланцюжок з сімома синіми камінчиками здавався органічною частиною неї, наче завжди там був. Сапфіри пульсували м'яким внутрішнім сяйвом, нагадуючи глибини нічного неба.

— Це сапфір, — його голос лунав за спиною, щирий від захоплення її реакцією. — У нашому ельфійському світі він не просто прикраса. Він — оберіг, що приносить удачу, відганяє темні сили та допомагає у досягненні найзаповітніших мрій. Сапфір — символ вірності, що не знає компромісів, мудрості, що перевершує роки, і духовної рівноваги, що дарує спокій.

Дівчина не могла відірвати погляд від дзеркала. Прикраса була настільки досконалою, наче створювалася спеціально для неї якимось майстром-чарівником. Вона підкреслювала її природну красу, але водночас додавала ауру загадковості, що робила її майже нереально прекрасною.

А браслет... він жив власним життям, пульсуючи теплим світлом у такт її серцебиттю.

Помітивши її зачарований стан, Аркадій підійшов ще ближче. У дзеркалі вона побачила, як його очі спалахнули новим, небаченим раніше вогнем — сумішшю ніжності та пристрасті.

— Сім каменів на браслеті — це не випадковість, — його голос став гіпнотичним, завороженим. — Вони означають сім днів тижня, що я думаю про тебе. Сім кольорів веселки, що розцвітає в моєму серці, коли бачу твою усмішку. Сім чудес світу, і ти — восьме, найголовніше. А ще... — він завагався, наче стояв на краю прірви, готуючись стрибнути, — а ще це «Сім'Я». Я кохаю тебе, Терезо. Кохаю так, що вже не можу це приховувати.

Слова вразили її, мов блискавка. Серце на мить зупинилося, а потім забилося з такою силою, що вона злякалася — чи витримають груди цей ураган? Чи їй наснилося, чи ці слова справді прозвучали з вуст Аркадія? Чи не розвіється вся ця магія, як тільки вона поворухнеться?

Вона різко обернулася, забувши про все — про роботу, про пристойність, про здоровий глузд. Залишилися лише його слова, що розтопили всі бар'єри у її душі. Аркадій стояв надто близько — так близько, що вона могла рахувати золотисті цятки в його очах, бачити, як розширилися зіниці від бажання.

Все відбувалося одночасно швидко й нескінченно повільно, наче час розколовся на дві течії. Поцілунок.

Це було не просто з'єднання губ — це було злиття душ, вибух, що зруйнував усі стіни між ними.  Його губи були теплими й м'якими, але наполегливими. Цей поцілунок відрізнявся від усіх попередніх — він був повний обіцянок, таємниць, нерозкритої пристрасті. Серце Терези гупало так голосно, що, здавалося, його чутно по всій будівлі.

Руки Аркадія спочатку ледь торкнулися її талії — легко, мов питаючи дозволу. Відчувши, як вона поступливо притулилася до нього, його долоні почали подорож нагору, поки не накрили її груди, що підіймалися й опускалися в ритмі прискореного дихання. Крізь тонку тканину блузки вона відчувала тепло його шкіри, кожен рух пальців відгукувався хвилями насолоди.

Замість того, щоб зупинити це солодке божевілля, вона притиснулася до нього ще міцніше, прагнучи стерти всі кордони між ними. З її горла вирився тихий стогін — звук, що здивував її саму своєю чуттєвістю. Руки обвили його шию і занурилися в густе волосся — воно було м'якшим, ніж вона уявляла, з легким ароматом екзотичних прянощів.

Несподівано для себе вона відчула, що бере ініціативу в свої руки. Одна долоня сковзнула під його піджак, знаходячи міцні м'язи грудей під тонкою сорочкою. Пальці нетерпляче розстебнули верхній ґудзик, жадаючи більшого контакту, більшої близькості, більше його. В голові промайнула картина його голого торсу, який вона спостерігала нещодавно, коли несподівано перемістилася з ельфійського світу саме у той момент, коли він переодягався.