Розділ 4. Аркадій

Аркадій

Аркадій, як його звали у земному світі, чи вірно сказати Аркан-Дагон стояв біля великого вікна свого кабінету і спостерігав за новою стажеркою-діловодом. Це вікно слугувало також магічним дзеркалом у його світ. За стіною акуратна Тереза методично сортувала документи, і в її рухах була така впевненість, така внутрішня стабільність, що ельф мимоволі усміхнувся.

— Дивно, — пробурчав він собі під ніс, — як можна так спокійно робити навіть найнуднішу роботу?

Його покійна дружина Мінеора ніколи не могла всидіти на місці довше п'яти хвилин. Навіть коли вона начебто займалася паперовою роботою, половину часу витрачала на магічні експерименти прямо за робочим столом. Один раз вона навіть випадково перевела всі фінансові звіти на давньоельфійську мову рун. Бухгалтери досі не можуть її пробачити.

— А ця дівчина... — він спостерігав, як Тереза обережно перевіряє кожен документ двічі, — вона робить все так, ніби від цього залежить доля королівства.

Те, що ельф запропонував новій стажерці-діловоду роботу няні, могло здатися на перший погляд геть нелогічним рішенням. От якби про це знала його старша сестра Іоланда – принцеса світлих ельфів Південного королівства Брестімоль – вона б неабияк здивувалася.

— Братику, — пролунав знайомий голос з магічного дзеркала, і Аркадій здригнувся, — чула цікаві чутки про твої кадрові рішення.

— Іоландо, — зітхнув він, — невже не можеш постукати перед тим, як увірватися? А то знову підглядаєш за мною.

— А навіщо? Ти ж мій молодший братик, — засміялася принцеса. — До речі, мама казала передати, що ти давно не телепортувався на сімейний обід. Вона почала підозрювати, що ти живеш на хлібі і воді.

— То що там з цією земною дівчиною? — продовжила вона. — Кажуть, ти хочеш зробити її нянею для дітей?

— І що в цьому дивного? — захисно відповів Аркадій.

— Дивного? Аркан-Дагон ніколи не вирізнявся імпульсивними рішеннями! А тут раптом...

— Це не імпульсивне рішення, — перервав її брат.

Проте насправді було зовсім по-іншому.

Коли вперше світлорусява дівчина переступила поріг приймальні, ельф побачив перед собою не лише юну красуню з витонченою фігурою. Він відчув дещо дивне: поколювання та вібрацію в області грудей. Для ельфів це означало споріднену душу, майже як пара у перевертнів чи істинна любов у драконів. Він міг і помилитися у власних відчуттях – так він і подумав спочатку.

Добре, що зовні вікно було замасковане під дзеркальну стіну, тож Тереза не підозрювала про те, який у неї схиблений шеф.

— О, це серйозніше, ніж я думала! Брате, ти точно закохався, — констатувала Іоланда з усмішкою.

Проте «споріднена душа» зустрічалася вкрай рідко, тим паче у людському світі, адже Тереза виявилася звичайною людиною без жодних ознак магії. Але перстень також повівся досить дивно – він одразу почав випромінювати сяйво, чого давно не було.

Аркадій машинально глянув на свою руку. Там був парний перстень з темним каменем – райдужний обсидіан. На ньому, наче на нічному небі, мерехтіли ледь помітні кольорові відблиски. Сімейний артефакт справді ледь помітно світився теплим золотавим світлом.

— Мінеора його ніколи не носила, — зауважила Іоланда. — Вона казала, що він заважає її експериментам.

Його єдиною нареченою і дружиною була красуня з бузковими очима і волоссям кольору цвіту сакури – Мінеора. Вона була дуже красива, але надто зайнята наукою, щоб бути справжньою мамою для дітей. Цей факт, який він неодноразово чув від своєї сестри, неймовірно засмучував ельфа.

Аркадій відчув болісний укол у серці.

Перстень Мінеора так і не одягла жодного разу, а вона вважалася сильним архімагом, здатним приборкувати різні стихії, не те що артефакти. Вона навіть одного разу хотіла позбутися нав'язливого каменюки, який щоразу спалахував червоним сяйвом у її присутності та гасив магічні потоки у бібліотеці чоловіка, коли вона заходила.

— Пам'ятаю той день, — розсміялася Іоланда з дзеркала. — Мінеора прибігла до мене вся червона від злості: "Іоландо, як можна позбутися цього проклятого каменюки? Він псує всі мої експерименти!"

— А що ти їй відповіла? — запитав Аркадій.

— Що перстень, мабуть, має власну думку щодо того, хто має бути твоєю дружиною, — хитро усміхнулася сестра.

Але їй не вдалося його ні викинути, ні розплавити, ні розчинити у найконцентрованіших магічних сумішах.

— А пам'ятаєш, як вона намагалася його розплавити в алхімічній печі? — продовжила Іоланда. — Піч вибухнула, а перстень навіть подряпини не отримав.

— І тоді вона три дні чихала сріблястим димом, — засміявся Аркан. — А діти думали, що це новий магічний фокус. Мартіна навіть просила навчити її так само чихати веселками.

Власне, через жагу до експериментів у портальній магії Мінеора і загинула. Вона разом зі своєю Спілкою магів Східного королівства Ґліндеріс розробляла новий спосіб створення порталів без звичних артефактів.

Аркадій насупився, згадуючи ті часи. Королева Ельміра Східного Ґліндеріса була амбітною правителькою, яка прагнула зробити своє королівство найпотужнішим у магічному плані. Вона особисто підтримувала всі революційні проекти Мінеори, що тільки заохочувало його дружину до все більш небезпечних експериментів.

— А королівство Ґліндеріс і досі вважається найнебезпечнішим місцем для магічних досліджень, — зауважила Іоланда. — Там досі трапляються дивні магічні аномалії після тих експериментів. Минулого місяця там дощ йшов догори цілу годину.

Суть нового методу полягала в тому, щоб використати будь-яку річ з місцевості, куди хочеш переміститися. Якщо тобі потрібно на Землю, одягни сукню чи візьми яблуко, вирощене на Землі. Якщо потрібно до Східного королівства – достатньо листочка з дерева кулькутелі, фруктового дерева, схожого на фінік, і ти вже в Ґліндерісі під солодкими плодами.

— Мінеора приносила дітям свіжі фрукти з усіх королівств, — згадав Аркадій. — З Північного Нордітреста – льодяні ягоди, що не тануть навіть у вогні, з Центрального Орієнталіса – золоті абрикоси... А з Західного Золтерон вона привозила дивні сині квіти, що світилися в темряві.