Частина 2. Розділ 24. Бюджет і планування

Як відомо, бюджет відображає деталізацію статей балансу по дохідній і витратних частинах, виходячи із фінансового плану в рамках стратегічного розвитку держави.

            Бюджет буває дефіцитний і профіцитний. Чомусь у нас постійно перший – дефіцитний..

            Втім, зрозуміло чому – витрачаємо більше ніж заробляємо.
           То що для цього потрібно робити , щоб було навпаки ?

      Що робить сім'я, КОЛИ ДОХОДУ НЕ ПОКРИВАЮТЬ ВИТРАТИ? - Вірно, зменшує витрати і намагається збільшити сімейний дохід.
І робити це потрібно в комплексі і одночасно в рамках фінансового і стартегічного плану .

             А чи є у нас стратегічний план розвитку держави хоча б на 10 років?

            Як ви догадались? – Звичайно, немає.

            А чому так? – А тому, що або не хочуть , або не можуть.. І то і інше нас не влаштовує.
          Скажіть, як можна їхати на автомашині по місту , не відаючи куди вам потрібно доїхати? -  Отак і ми, кружляємо ... кружляємо і все на місті ось уже скоро тридцять років незалежності.

          То, невже не можна було за всі оці роки сформувати стратегічний план розвитку країни на 10, 25, 50 років вперед?

           Іще колись президент Кучма  питав у Верховній Раді  : « Скажіть мені, куди ми ідемо?»

        З того часу змінилось декілька поколінь депутатів і президентів, а відповіді до цього часу все немає і немає.

      То , може, комусь не вигідно, щоб країна і всі ми знала, куди іти, мала свій стратегічний план.

      Ну, ДА... Дехто скаже : «Ідемо в Європу..», але цього не досить. Стратегічний план – це економічно-соціальний кодекс , це мета і задачі, це ідеологія і пріоритети, мораль і культура . Якщо одним словом, то це не просто план не десятиліття – це орієнтири для Народу, для влади для наступних поколінь. Ось чому так важливо мати такий план!

      Так от, виходячи із поетапного виконання такого плану і будується фінансовий план на рік і відповідно – бюджет по статтях.

      А що таке фінансовий план? – враховуючи аналогію держави і підприємства це баланс держави в частині його активів і пасивів.

        От тепер то давайте спочатку розглянемо дохідну частину..

       Назвемо основі доходні показники: податки, мито, рента, прибуток державний підприємств інші.

          Відносно податків – самий важливий ПДВ і податок на прибуток, які напряму ідуть в бюджет, решта – частково в центральний бюджет , частково – місцевий бюджет.
        Хто платить податки ? - В кінцевому варіанті – Народ.

        Як було сказано раніше, податкова система максимально зарегульована і зв'язує бізнес по «руках і ногах», навіть не зважаючи на спрощену систему оподаткування .

        ПДВ – податок на додану вартість – це просто додаток до ціни, який знижує купівельну спроможність населення. Якщо додати складну систему його адміністрування, то... розрахунок податкового нарахування і податкового кредиту відповідно до законодавства вимагає ускладнених як облікових так і окремих податкових розрахунків.

       І взагалі, бізнес працює у трьох системах – системі фінансового, системи управлінського обліку,  і системі податкового обліку.

      Для чого це потрібно? – Щоб зібрати більше податків?

      А хіба не можна обрахувати податки в еквівалентній сумі простіше? – Наприклад, як було раніше -  податком з обороту. Ми вже маємо іще одну податкову систему — єдиний податок. І що – погано?

      Та ні, єдиний податок прижився - та так, що його вже декілька разів намагались скасовувати. Мабуть, це єдина часткова реформа в податковій системі.
     Таким чином, якщо замінити ПДВ і податок на прибуток на податок з обороту (  фактично такий податок є в спрощеній системі 4 групи – 5% от валового доходу),  тоді держава може спрогнозувати, запланувати і отримати в бюджет додатковий дохід в частині обороту великого бізнесу таких, як металургія, енергетика, транспорт, сільське господарство , інше..

       Але, кому належать ці підприємства ? – Вірно, там найдохідніший бізнес - а цей бізнес платить фактично тільки невелику різницю по ПДВ (як різницю між податковим зобовязанням і податковим кредитом), і частину прибутку. Ми  повинні розуміти, що прогресивний податок з обороту – це набагато більші суми і без  корупціонного повернення податкового кредиту!

      І тому, податкова система повинна бути проста, як двері – отримав валовий дохід за рік – плати встановлений процент з обороту! Все – без складного обіку, уточнень, пільг і , звичайно – взяток.

      А тепер по ПДФО – податок з доходів фізичних осіб.

       Цей податок замість свого праціника ( ФО) сплачує підприємство, а чому? – А тому, що нарахована зарплата ФО - це витратами , віднесені підприємством або на собівартість, або на зменшення прибутку.

       Іншим словами, і собівартість і прибуток – це частини валового доходу, з якого пропонується брати прогресивний єдиний податок. Тобто, зарплата ФО працівників підприємств не повинна оподатковуватись взагалі.

      Інша справа , це ФОП – фізичні особи підприємці. Фактично вони є суб'єктами бізнесу на рівні інших підприємств і тому вони , як і інші підприємства, повинні сплачувати податок. Але який? – Для цього є перевірена спрощена система єдиного податку. І знову ж  - наймані працівники не повинні оподатковуватись.

       Чому так?

       Що це дасть?

       А тому, що нарахована зарплата (або доходи ФО, як звикли говорити податківці) вже ввійшла як витрати в собівартість, або валовий дохід. Фактична спрощена система (окрім першої групи) – це фіксовані проценти із прибутку підприємства в залежності від суми річного доходу.

      Окрім того підприємства повинні сплачувати страхування своїх працівників ( в тому числі і медичне), а доля зарплати в собівартості продукції або послуг повинна бути не менше 50-60 % , як це робиться в Європі. В цілому собівартість не повинна бути більше 80%. А для цього потрібно зменшити енерговитрати, відходи, оптимізувати постійні адміністративні витрати і інше.