Частина 2. Розділ 24. Армія і оборона

    Одним із критеріїв існування незалежної держави є армія.

       Але армія – це не тільки війська, техніка. Основне завдання її – забезпечення недоторканності кордонів держави від можливого агресора.

       Якщо простіше – то не важлива чисельність армії, важливо інше – рівень безпеки на випадок агресії. Армія – не дешева справа, але мудрість каже: «Якщо ти не утримуєш свою армію, тоді будеш годувати чужу..»

       Витрати на армію величезні. Особливо коли вона контрактна. А може існують країни, які вирішують основне питання оборони по іншому?

      В історії є випадки, коли менша за чисельністю армія перемагає значно чисельнішу і сильнішу. Наприклад, така країна ,як Фінляндія в 1939-1940 роках, яка вистояла в протиборстві з СРСР зимну кампанію.

      Армія – це не тільки контрактники чи призовники. Перед усім, це організаційні дії цілої держави. Скажіть, чи може вистояти і перемогти військова сила без населення, яке є її тилом і годувальницею. А тому концепція оборони містить злагодженість дій – держави, населення і саме армії.

   А тепер подивимось на Україну. Відроджена з небуття , гола і боса нашвидку сформована армія , все–таки вистояла і укріпилась завдяки населенню і добробатам, які в тапочках , без їжі і забезпечення в пориві патріотизму стали на дорозі озброєного і підготовленого ворога. Неймовірний патріотизм гнав населення України добровільно в воєнкомати. Вони розуміли – хто крім них захистить свою землю, свої сім'ї, свій дім..

     І все-таки, чи могла Росія у 2014 році захопити територію України? – Так могла..

     А чи змогла б вона цю територію утримати ? – Ні, не змогла б тому, що населення готове було до партизанського супротиву окупанту. І це факт. Тільки це утримало тоді агресора до введення своїх військ на Україну. В противному разі по всій території від Донецька до Львова по всіх лісах і містах виникав би супротив населення .

     Відомо: «Якщо армію можна перемогти , то народ – ніколи...»

     Виходячи з цього, можна зробити висновок : оборона – це справа всього населення.
     Звідси принцип оборони – концепція оборони повинна включати комплекс дій оборонного характеру , якщо тільки не ставиться питання наступу. Звичайно , є і інші форми забезпечення безпеки , наприклад, ядерна зброя, але такий варіант дуже витратний і небезпечний. По такому сценарію пішла Північна Корея, яка створила атомну бомбу , не зважаючи на низький прожитковий рівень населення.
Але є і інші приклади, наприклад Швейцарія, Швеція, Фінляндія, концепція оборони яких побудована на всенародному опору можливому агресору. В той час така концепція різко зменшує витрати на оборону.

      Саме принцип загального опору всього населення є гарантом нездоланності держави і народу. Але при умові організованості і узгодженості. Мається на увазі резервна підготовка, формування і озброєння боєздатного населення. При цьому, повинна зберігатись основа – добре підготовлена і вишколена контрактна воєнна сила і найсучасніше озброєння – ПВО, повітряні сили, прикордонні війська , особливі частини інше.

      Всі інші – то є підготовлені озброєні резервники, готові в короткий термін сформуватись в полки і бригади, партизанські і тилові частини.

     Ось така сила, такий моноліт і організованість непереможні.

     А чому ж тоді Україна не створила таку концепцію, а натомість створюються частини національної гвардії поліцейського толку?

      Коли держава не довіряє тримати зброю резервістам  дома? - Відповідь проста – коли боїться і не довіряє народові. Дивно – народ довіряє і формує владні органи, виготовляє зброю... а ця ж влада чомусь не довіряє народові... Парадокс!!

      Однак, нічого дивного , якщо взяти до уваги , що влада не контролюється народом.
      Чому у Швейцарії влада довіряє , а у нас – ні?

      Владні чиновники – корупціонери  бояться, що озброєні резервісти може стати для них небезпечним. В той час така владна корупція у свою чергу, намагається сама озброїтися , сформувати коштом бюджету поліцейські частини, екіпірувати їх знову ж коштом бюджету – тим самим не тільки не підвищуючи рівень оборони, але висмоктуючи останні кошти із бюджету, які могли бути використані на пенсії і добробут населення , на ремонт будинків, на науку і медицину...

     В той час ніхто не говорить про іншу оборону – оборону цивільного населення.

     Цей сектор оборонного комплексу просто випав із поля зору держави. А даремно. Потрібно відновити навчання , бомбосховища, продовольчі запаси, шляхи евакуації, інше... А для цього потрібно виселити з підвалів комерсантів , закрити кафе, бари і притони і обладнати їх по цільовому призначенню, будинки повинні будуватись відповідно до норм безпеки.

     Далі - необхідно сформувати кадровий склад працівників сховищ, зарезервувати транспортні засоби, інше..

     Тільки так можна створити надійну охорону країни і держави в цілому.
Армія – це не тільки збройні сили, а також сучасне озброєння, тилове забезпечення, воєнна промисловість, розвідка і контррозвідка. Всі ці складові є невід'ємними елементами оборони країни. І тому їм потрібно приділяти достатню увагу.
        Це означає, що найновіші зразки і розробки зброї повинні бути на озброєнні армії.  Найновіші зразки зброї є предметом експорту воєнної промисловості – в той час, як власна армія використовує застарілі зразки зброї.

        Чому так? – А тому, що політика держави налаштована на отримання прибутку від продажу зброї – свої ж почекають...

        А повинно бути навпаки. Воєнно-промисловий комплекс це найсучасніші виробництва, які фінансуються із бюджету держави , перед усім, на задоволення потреб власної армії, а вже потім – на продаж.