Частина 2. Розділ 20. Історія і мова

          
      Однією з умов існування Народу , відображаючи ідентичність нації , є її титульна мова. Народ – це сукупність населення , яке територіально проживає на одній території держави. Нація – це сукупність людей, які мають спільне духовне і культурне коріння , історію і мову.

      Саме мова є єдиним цементуючим розчином нації. Без мови немає народності , немає ідентичності суспільної духовної єдності нації в той час, як Народ відображає сукупність різних культур і націй на території держави. Не існує держав однієї нації. При цьому , завжди зберігається титульна ідентична націє – переважна частина населення. Така держава називається соборною. Як приклад , це Німеччина, Франція, Італія, і інші європейські країни, Індія, Пакистан, Китай, Японія, Росія – навіть не зважаючи на федеративність деяких із них, наприклад Росія, чи Німеччина. В той час існують і не соборні країни – наприклад, США. Це країна , породжена історією в часи колонізації європейцями корінних народів Америки, що сформувала суспільство колоністів з єдиною мовою більшості, в цьому випадку - англійською мови. В колоніях англійського королівства культивувалась відповідно англійська мова, релігія . Але з часом визвольна боротьба поневолених народів відродила свою націоальну ідентичність і відповідно – мову.

      Навіть малі народності, які до цього часу не мають своєї території, наприклад цигани – роми, ревно зберігають свою національну ідентичність – традиції, культуру і мову. Мова – це національний знаменник для єдності нації і державотворення. Ось тому боротьба за державність автоматично визначає боротьбу за мову.

      Історія – це минуле народу і національностей, які є складовими частинами кожного народу і , відповідно, держави. Історія – це коріння , з якого виростає і відроджується державність і ідентичність . Кожен житель нашої планети має ідентичність – або фізичну чи духовну приналежність до певної національної групи, навіть тоді , коли проживає і є громадянином іншої держави. Змішання крові породжує різні відтінки національної приналежності відносно батьків, але рано чи пізно кожен приходить до духовного визначення своєї національності.
Як родословна для породистого чотириногого , так і для людини важлива його національна ідентичність – тобто історична приналежність до певного національного колективу, культури і мови.

       Намагаючись створити собі таку «родословну» деякі держави всіляко прагнуть сформувати собі минуле історичне коріння. Прикладом цьому є Росія. Породжена віковими подіями , вона не маючи своїх історичних коренів , вона всіляко намагається приписати собі історичні корні Київської Русі. Зважаючи що кожна імперія створює ідеологічну і історичну складову своєї державності , так і Росія намагається приписати собі історичні корні навіть на території іншої держави, що автоматично приєднує таку державу до імперії. Це можна порівняти з деревом, з його корінням – бо вся територія цього дерева саме охоплюється корінням – історичним корінням державотворення.

       Національне питання – одне із самих головних у федерації -  тобто в об'єднанні національних громад. І тому історичні вожді такі , як Ленін і Сталін , підіймали це питання у своїх працях. Намагаючись зменшити ризики, вони змішували нації на території Російської імперії – СРСР. Масові переселення цілих народів на інші території – поступово зменшувало національну напругу і намагання націй до самоідентичності і , відповідно, - державності. Як приклад, насильне дворазове переселення кримських татар , заселення росіянами східних територій України, Прибалтики і , навіть, інших соціалістичних в минулому держав. Поступово створювався образ особливого громадянина – радянської людини, що фактично нівелювало національність в майбутньому. Навіть в паспортах перестали вказувати національність! Якби не відбувся розвал СРСР – саме так і будо б.
       Але національні і історичні корні міцні. Навіть , коли «спиляти» дерево – воно відродиться саме завдяки його кореням. Як різномаїття квітів в саду, так і різні нації прикрашають нашу планету. Потрібно тільки навчитися нам усім разом співіснувати і не претендувати на інші , не свої, історичні корні.

      Україна – не виняток. Її територіальне розташування, її землі і надра, ріки і озера, гори і ліси – принадливі спокуси для імперій. Це було завжди доки існувала наша рідна Україна. Історично створена народність іще за часів Київської Русі за часів існування древлян, слободян і інших народностей , що проживали на київських кручах , лісах і горах в Карпатах, сформувала свою національність і культуру точно так , як і древні московити об'єднались навкруги своїх духовних центрів – Новгорода, Суздалі, Рязані, Пскова, Москви. Поневірені монголо – татарами, поступово створювались народності – чуваші, мордвини, татари , московити, які сформувалась значною мірою не без допомоги чоловіків з монголо- татарської орди. Да і сама назва Росія з'явилася в сімнадцятому столітті , зважаючи на рішення Петра першого замінити національність московити на росіяни, а Московію перейменувати на Росію.

       Ну і що тут спільного з Київською Руссю? – Хіба що початкова буква «Р»...
Так, пересікалися десь корні Рюриковичів з київськими князями, але...князівський рід це ще не вся нація! Так, частина Новгородщини була пов'язана сімейними коренями князя Володимира... Але , до чого тут історично Володимир і Московія? – Хіба що це потрібно саме для обгрунтовання свого історичного існування!
Так, створена в 16 століття перші проростки держави Україна і приблизно в цей час – держави Росія – це історичні події, які вимагають поваги і взаємовизнання, доброзичливого сусідства і дружби. Історія і мови , території і культура, література і державоустрій – ось що повинно об'єднувати ці народи і держави. Ненаситність корупції в любій країні – загальний ворог для народу будь то українці чи росіяни, німці чи казахи.