Кінець місії

Розділ 31 
Кінець місії. 
— Ви записали нашу зустріч на відео?  Трохи розгубленим голосом запитав президент у свого секретаря, розгублено  глянувши на нього.  
— Так, сер. Бажаєте її переглянути?  
— І зробити висновки…  
Голос Річарда Тромба трохи здригнувся.  
— Але поки що висновок лише один — ця людина дуже небезпечна. Сказав президент.  
Він був під сильним враженням від розмови з так званим Ісусом Христом.  
— Це найнебезпечніший із усіх самозванців, що були до цього.  
Президент виглядав дуже втомленим та розбитим.  
Було видно, що ця зустріч далася йому надзвичайно важко.  
— Він несе із собою зміни. Катастрофічні зміни. Фатальні зміни. Сказав він.  
— І цим змінам не місце на Землі. Вони вщент зруйнують усі сформовані устої. Майк Джонсон, дуже добре знаючи президента, вже передчував, що той скаже. І він сказав:  
— Його потрібно позбутися будь-якою ціною. Він загроза. Глобальна загроза.  
— Я вас почув. Коротко відповів  Майк.  
— Передати ваше розпорядження містеру Лоуренсу?  
— Так. Дослівно. І нехай вирішить цю проблему якомога швидше. Нехай використовує свої надзвичайні повноваження, якщо це буде необхідно. Я даю йому такі повноваження, які ще не давав нікому. Хай діє не звертаючи уваги на конгрес. Не глядячи не на що. Хай діє на свій розсуд. Як тільки захоче. 
А тим часом Воронов із Живою вже знову зібрали навколо себе натовп людей. Лунала чергова проповідь.  
Знову поруч із ним були всі його апостоли.  
Усіх їх, за розпорядженням Романова, як і Христа, забезпечили телепортаційними браслетами, та енергетичним захистом.  
Ще трохи — і вони понесуть у світ те, чого навчилися від свого вчителя. Понесуть радикальні зміни. Понесуть надію та добро. Якраз сьогодні Воронов планував провести останню зустріч, та дати останні інструкції, перед тим, як дати своїм учням діяти самостійно.   
Робота з порятунку людства тривала. І вона мала стати ще продуктивнішою. 
Вона  повільно, але впевнено приносила свої плоди.  
А тим часом, отримавши недвозначний наказ, Стів Лоуренс уже зібрав нараду, присвячену питанню Ісуса Христа.  
— За розпорядженням президента, цю людину потрібно усунути. Так, щоб ні про нього, ні про його учнів більше ніхто не згадав. Говорив він.  
— Але сер. У нього непробивний захист невідомої нам природи. До цього всі замахи на цю особу були приречені на провал. Заперечив своєму шефу Ігнат Козирєв, керівник негласного відділу з проведення подібних таємних операцій. — Безсмертних не буває. Він лише людина. 
Лоуренс пильно подивився на Козирєва.  
— А що скаже з цього приводу Роберт Сміт? Він перевів погляд на іншого свого підлеглого.  
— Здається, це ви доставили цього самого Христа до президента і мали можливість близького контакту з ним.  
— Повністю з вами погоджуюся, сер. Відповів Сміт.  
— За інформацією, зібраною моїми агентами, цей захист точно не витримає ядерного удару. У мене є аудіо запис, де супутниця цієї людини говорила про це.  
— Це єдина можливість виконати наказ президента?  
— Так.  
Роберт Сміт кривив душею. Він прекрасно пам’ятав цей запис, у якому йшлося про артилерійський снаряд або ударний дрон. Але зараз він керувався власними інтересами.  
Зять Роберта Сміта був одним зі співвласників компанії «Нефтіко», яка була одним із найбільших імпортерів нафти з Близького Сходу. І зараз, через перекриття арабами Ормузької протоки, вона зазнавала колосальних збитків. А тут, з огляду на перебування цього самого Христа в Ірані, можна було вирішити проблему дуже швидко — виконавши наказ президента і знищивши останні осередки опору тих, із ким Америка затіяла війну, що зайшла в глухий кут і поглинала колосальні ресурси.  
Війну, яка загрожувала бути програною, що вкрай негативно вплинуло б на авторитет Сполучених Штатів у світі.  
— Потрібно діяти дуже швидко. Сказав Сміт.  
— Поки ми знаємо, де знаходиться цей Христос. А він зараз в Ірані. Серед наших ворогів.  
— Ви усвідомлюєте те що кажете?  Лоуренс був дуже схвильований перспективою використання ядерної зброї.  
— Я маю доповісти про це президенту. Лише він ухвалює такі рішення.  
— Поки ви будете займатися узгодженнями, ваш Христос може опинитися будь-де. І не факт, що не в дружній нам державі. Беріть відповідальність на себе, містер Лоуренс. У вас є прямий наказ президента. І єдиний шанс його виконати може перетворитися на місію, яку виконати неможливо.  
— Так, сер. Дійте. Підтримали Сміта інші учасники наради. Хоча кожен із них усвідомлював наслідки фатального рішення, вони діяли згуртовано, бо боялися. Більшість із них були віруючими і багато грішили.  
А ще вони просто жахалися  змін, за яких могли опинитися не при справах.  
І Стів Лоуренс, хвалив це рішення.  
На узгодження пішло зовсім небагато часу. Річард Тромб чудово розумів ризики, але, скриплячи серцем, дав згоду на проведення операції, подібної до тієї, що була здійснена в Хіросімі.  
За годину в стратосферу піднявся бомбардувальник, озброєний ядерною боєголовкою. А ще через півтори години пролунав все руйнівний вибух. Тегеран і його околиці в одну мить були стерті з лиця землі. Залишки іранської влади повільно помирали від радіації у своїх підземних бункерах.  
В одну мить було знищено понад п’ятдесят тисяч людей. І все живе навколо було заражене радіоактивним випромінюванням.  
На місці столиці Ірану враз утворилася пустеля. А Ормузьку протоку просто нікому стало захищати. Вона знову стала судноплавною, хоч і частково зараженою радіацією.  
Ірану не стало.  
Війна фактично закінчилася.  
Не стало й Христа. Він загинув, так і не завершивши свою останню проповідь. Загинув разом зі своїми учнями та Живою.  
Від них усіх залишилися лише тіні на випаленому пекельним полум’ям бетоні. Р Світова спільнота була стривожена. В ООН скликали позачергове засідання, де представники багатьох країн виголосили нищівні за своїм змістом промови на адресу Річарда Тромба. І, як завжди, ухвалюючи резолюцію, висловили загальне обурення подіями, склавши ноту протесту, яку доставили до Білого дому.  
Але вона зараз мала цінність навіть меншу, ніж рулон туалетного паперу. Наступного дня Росія, натхненна швидкою перемогою Тромба, щоб нарешті поставити крапку у війні з Україною, теж здійснила ракетну атаку. Але вона була значно масованішою, і всі її ракети, як одна, були з ядерними боєголовками. Що привело не тільки до знищення України, але й до забруднення певних територій Євро союза.  
У відповідь Франція та Велика Британія здійснили зустрічні пуски в бік Росії.  
І вже за добу Землі, такої, якою вона була до ядерної війни, не стало.