На вірному шляху

Розділ 28  
На вірному шляху 
Тим часом у Білому домі — місці, де перебуває уряд Сполучених Штатів Америки. В овальному кабінеті президента, точилася розмова.  
— І що, це нове явище й справді Ісус Христос? — Зі скептичною міною на обличчі запитав Річард Тромб, чинний президент США.  
— Якщо це інсценування, то дуже й дуже й дуже дороге, — зауважив він.  
— Просто так такі гроші не витрачаються. Отже, за ним хтось стоїть. І цей хтось готовий на багато що й має величезні можливості. Цікаво, хто це?  
— Ми це з’ясуємо, — відповів його секретар Майк Джонсон, нервово тереблячи в руках папку з документами.  
— На цей момент цей самий Ісус і його супутниця, яку він називає Живою, перебувають у нашому літаку.  
— Ви їх вже заарештували? — Запитав президент.  
— Ні, вони самі добровільно піднялися на борт літака. Без жодного спротиву.  
— Ось це і дивно. Чому вони не злякалися? Президент дивився у вікно. На його обличчі з’явилася тінь задумливості.  
— А втім, нехай із цими прибульцями розбираються фахівці.  Він скуйовдив рукою своє руде волосся.  
— А тим, хто поцупив цих людей з-під носа інших зацікавлених сторін, ви, Майку, оголосіть від мого імені подяку.  
— Це агент Джеремі Рістер і його команда, сер. Вони проявили ініціативу відповідно до обставин, що склалися.  
— А куди везуть цього  Ісуса Христа? Запитав президент, усе так само задумливо дивлячись у вікно.  
— Він летить зі своєю супутницею до Невади, на зону 58. Я поділяю думку голови ЦРУ Стіва Лоуренса, що його потрібно конкретно ізолювати. І тоді, за кілька днів про нього забудуть.  
— Можливо й так, — повільно протягнув президент.  
— У будь-якому разі потрібно допитати його та його супутницю. Треба з’ясувати, хто заварив усю цю метушню, і хто стоїть за ними. Але, зауважте, Майку, це було круте шоу.  
А тим часом літак уже приземлявся.  
— Де ми зараз? — Запитав у свого мовчазного супутника Воронов.  
— Там, де про вас просто забудуть, — відповів Джеремі Рістер.  
— І я, на жаль, уже нічого не зможу для вас зробити.  
— Ви впевнені? — Владислав пильно подивився на нього.  
У погляді агента ЦРУ читалися смуток і жаль за скоєне. Вочевидь, він вже розумів, що вчинив неправильно.  
— Так. І тут ви розповісте все: як з’явилися, звідки, для чого і хто ви такі насправді. Розумієте, на Землі майже щороку з’являється новий Ісус Христос. Але ваша поява, скажу вам, була най видовищнішою.  
Жива, слухаючи сказане, знову стиснула руку свого супутника.  
— Хто буде говорити зі мною? — Запитав Воронов.  
— Ті, від кого ви нічого не приховаєте.  Джеремі Рістер знову відвернувся, даючи зрозуміти, що більше нічого не скаже. Йому й справді більше нічого було додати.  
І тоді Жива, розуміючи, що ситуація заходить у глухий кут, натиснула на своєму браслеті кнопку телепортації.  
— Навіщо?! — Тільки й встиг вигукнути Воронов, просто розтанувши в повітрі. За мить вони з Живою знову опинилися в Палестині. На тому самому місці, де були до зустрічі з агентами ЦРУ.  
— Жива, навіщо ти це зробила?  Воронов із подивом дивився на свою супутницю.  
— Влад, там просто віяло небезпекою, — ледь чутно відповіла Жива.  
— А я ж, таки, відповідаю за те, щоб із тобою нічого не сталося.  
— Спаситель! Він з’явився! Він знову з нами! — Пронеслося по ще не до кінця розбіглій  юрбі.  
— Так, я знову з вами, діти мої!  Голосно, піднявши руку, сказав Воронов.  
— Ідіть та розкажіть про мене всьому світу. 
І тоді до Воронова, пробравшись крізь натовп, підійшов маленький, зовсім непримітний монах у вицвілій сірій від пилу рясі з чотками в руках.  
— Спасителю, я чекав на вас! Дозвольте припасти до ваших стоп! — вигукнув він.  
Але Жива одразу напружилася, і навколо них знову виник захисний кокон.  
— Жива! — Воронов трохи обурився. Та ніж, що ковзнув по захисту, змусив його зрозуміти, що його супутниця мала рацію.  
А монах просто застиг у здивуванні.  
Він і сам не розумів причин свого раптового вчинку. І тепер був дуже наляканий, тієї ж миті намагаючись утекти.  
Але Жива, знову щось відчувши, своїм поглядом миттєво паралізувала волю невдалого вбивці. І він так і залишився стояти, мов кам’яна статуя.  
— Ну, реагуй якось, — прошепотіла Жива Владиславу.  
— Інакше тебе так і намагатимуться вбити щодня по кілька разів. Натовп дивиться. 
— Діти мої, ця людина намагалася вбити мене! — Вигукнув Христос, миттєво ухваливши рішення.  
— Ось він, — і вказав на нього рукою.  
— Але мене і мою супутницю вбити неможливо. Сина Божого більше вбити не можна. За мною стоїть Отець мій, і він цього не допустить. І тепер ця людина покарана ним. Він застиг на місці, мов кам’яний стовп.  
По натовпу прокотився гул обурення. Але всі чекали, що буде далі.  
— Я не буду його карати, — продовжив свою промову Христос. Він говорив, не підвищуючи голосу, але його чули всі — завдяки підсилювачу звуку, який транслювався через Живу. Зараз вона контролювала поведінку всіх присутніх, підпорядкувавши собі їхню волю. Ця функція, як і багато інших, що ще не були використані, була закладена в ній Елітерами, перетворюючи тендітну й жіночну Живу на страшну зброю.  
— Я помилую його, хоч він і зазіхнув на Сина Божого, — продовжував Христос. — Я є любов. Я несу вам світло, а не зло. І зло яке є в вас має розчинитися без сліду, а не бути покараним. Бо всі ви помиляєтеся. Ви зайшли у глухий кут. Але шлях до світла набагато коротший, ніж ви думаєте. Вірте в мене — і я приведу вас до нього.  
Натовп завмер.  
Розмови стихли, і всі уважно слухали.  
— Встань і йди! — Вигукнув Христос. І тоді монах, ніби прокинувшись, здригнувся і, нервово бігаючи очима, зробив невпевнений крок.  
— Пам’ятай заповідь Божу — не вбивай! Сказав йому Христос.  
— Іди з миром, сину мій. Не гріши більше. І відвернувся від монаха.  
— А зараз розійдіться та несіть благу звістку по всьому світу. Син Божий прийшов. Закінчилася ера зла. І нехай буде з вами благодать Божа.  
Це він говорив уже всім присутнім. І зараз його очі — очі Ісуса Христа, здавалося, метали блискавки.  
— Ідіть же, діти мої, та сійте добро довкола себе, — повторив він.  
— Ось це і є  правильний шлях, — тихо, щоб чув лише Воронов, сказала Жива. — Давай діяти в тому ж дусі. І можновладці самі знайдуть тебе.  
З цими словами вона знову натиснула кнопку телепортації.  
І вони знову розчинилися в повітрі.  
А за хвилину вже були в зовсім іншому місці, знову збираючи навколо себе натовп і знову проповідуючи про настання ери добра та миру.