Розділ 1

Ранкове світло ледь помітно проникало крізь вікно, огортаючи кімнату м’яким жовтим сяйвом. Клацання замка розчинилося у тихій кімнаті. Плечі мимоволі напружувалися — цього разу я трохи хвилювалася перед початком. Подруга сиділа на ліжку, погляд спрямований на мене, з легкою усмішкою, ніби кажучи: “Все буде добре”.

— Ну що, готова?

— Авжеж, — прошепотіла я, хоча голос видав більше, ніж хотілося.

— Тоді не тягнемо. Почали.

Я натиснула кнопку камери, і ми вдвох схилилися до екрана. Розгортаючи світ, де жили тільки ми та наші слова.

—Хей! Привіт усім! — Я махнула в камеру, одразу оживши. — Сьогодні зі мною моя подруга і мій найкращий компаньйон, яку ви вже бачили не раз!

— Всім привіт! - Сейра ледь нахилилась уперед, її усмішка була впевненою і трохи зухвалою.

—І нарешті настав той момент, якого ви так довго чекали! Ми вирушаємо в одне особливе місце… і пробудемо там цілу ніч. Удвох.

— Так, ми довго думали і вирішили — це відео буде феєричним. Ви буквально зануритеся у цей таємничий світ разом з нами.

Я повернулася до неї, підхоплюючи:

— Сейра, ти хвилюєшся перед початком?

— Зовсім ні… — вона зробила паузу, а потім ледь усміхнулася. — Але по секрету скажу: я довго вмовляла її піти. Вона ніяк не наважувалася.

— Не слухайте її, — сміючись, додала я, — вона просто хоче виділитися! Гаразд, ніякого страху, ніякого хвилювання. Менше слів, більше рухів — тільки ми та камера.

— І наше таємниче місце, - додала Сейра.

— Саме так! Слідкуйте за нами, скоро дамо новини. Усім па-па, цілую!

— Па-па!

Камера вимкнулася, і ми одночасно видихнули, відчуваючи легке розслаблення після цього всього шуму й сміху. Ледь чутна вібрація пройшлася по телефону. Відео виклалося, набираючи переглядів.

Я скоса глянула на подругу:

— Слухай… навіщо ти сказала, що довго мене вмовляла?

— А що такого? — вона підняла брови, ніби щиро не розуміла проблеми.

— Це псує мою репутацію!

Сейра розсміялася, розвівши руками:
— Та перестань. Нічого воно не псує. І взагалі — це правда. Хто б не хвилювався перед таким?

— Та дивлюся, ти взагалі не хвилюєшся.

— Та ні, — вона зручно розляглася на ліжку, підперши голову рукою. — Я в таке не вірю.

Вона на мить замовкла, а потім додала вже легше:
— І взагалі, хто сказав, що ми будемо там цілу ніч? Зайдемо, побудемо пару годин, пофоткаємось, щось познімаємо — і додому.

Я різко повернулася до неї:
— Куди “додому”? Ти сказала своїй мамі, що будеш у мене. А я своїй — що у тебе.

— Ой, та придумаємо щось, — вона відмахнулася, ніби це дрібниця.

Я закотила очі:
— Боже, Сейра… ти як завжди.

— Та чого ти? Весело буде! — вона посміхнулася ширше.

Я видихнула, трохи м’якше:
— Надіюся… Гаразд, чим займемось?

— Фільм. Пам’ятаєш? Ти обіцяла. — вона кивнула в бік телевізора.

Я безсило впала на ліжко — воно ледь здригнулося підо мною.
— Оуу… ну добре, вмикай… — протягнула я, удавано страждаючи.

Сейра лише тихо хмикнула, тягнучись до пульта.

День пролетів непомітно. Фільм змінювався розмовами, жарти — тишею, а тиша — безцільним гортанням стрічок у телефонах. Час ніби розчинився між цими дрібницями. І тільки коли вечір почав згущуватися, ми нарешті розійшлися — щоб зібратися і підготуватися.
До виходу залишалося все менше часу…

І чомусь усередині стискалося дивне передчуття, ніби ця ніч змінить більше, ніж ми очікували.

Привіт! Це моя перша спроба написати повноцінну історію, тому для мене дуже важлива ваша думка 🤍
Буду вдячна за коментарі, поради та враження — це допоможе мені ставати кращою.
Дякую, що читаєте, і сподіваюся, ця історія вас зачепить. Попереду ще багато цікавого ✨