Крок в пастку

Мережа штучно вирощених Міст, оточених силовим полем Переділу, та дикі території «вільних», де виживають лише наперекір - ціна «Раю» на землі. 179 років після закінчення війни, яка дала зрозуміти всім, що ще одну війну планета не витримає. Що людська ненависть, заздрість та страх – той самий вірус, що веде світ до самознищення.

Над вирішенням проблеми билися довго. Ціле покоління піддослідних «пацюків», визнаних соціально-небезпечними та позбавлених прав людини. Заради дослідів. Заради них, змінили навіть закони. І створили «Шепіт» - псі-соціальну програму по виправленню свідомості людства. В теорії, а на практиці: нечутний вуху частотний шум, що коригує людську поведінку.

Та жоден «пацюк» не піде у мишоловку сам. І сиром стала свобода. Від документів, грошового обігу, контролю, обов’язків бути корисним, вчитися, працювати. Втрачати свій час на благо суспільства. Живи як хочеш, роби що знаєш. Будь спокійним, будь щасливим, не задавай питань – і матимеш все. Бо на то він і «Рай», щоб ти міг дозволити собі просто жити, бо твоє життя - то найвища цінність.

А вигнанці, ті що не згідні змінити біль на золоту клітку, ті що вважають за краще думати власною головою, відчувати смуток та страх, хворіти та помирати в муках, докладати зусиль задля будь-якої дрібниці… Ті хай собі живуть. Подалі від невидимих стін. Подалі від цивілізації, що забезпечує всім. Серед обшарпаних стін покинутих фабрик. Серед холодних вітрів на своїх низьких вежах. Серед пустої землі, що мало кого вже прокормить. Нехай доживають свої останні сірі дні. Бо «Шепоту» такі не потрібні.