Частина П'ять

Перші дні у квартирі Яни пройшли досить спокійно. Я намагалася відволіктися від думок про своє минуле, зосередившись на нових звичках і побуті. Ми разом готували, дивилися фільми та обговорювали наші мрії про майбутнє. Яна завжди була оптимісткою, і її енергія надихала мене.

Я не згадувала про Сергія, якого зустріла у гуртожитку, хоча не маю права лукавити, в нього гарні очі... Натомість мої думки були зайняті планами на нове життя і сподіваннями, що переїзд принесе мені спокій.

Одного вечора, коли ми з Яною готували вечерю, вона з радістю розповідала про свої нові знайомства в сусідньому під'їзді. Я слухала, сміялася та ставила запитання, намагаючись зануритися в позитивну атмосферу.

— Ти знаєш, я завжди хотіла мати співмешканця, — сказала вона з усмішкою. — Це так весело! Можливо, одного разу ти зможеш знайти когось, з ким розділити квартиру на довше.

Яна жартувала про різних хлопців, які могли б бути цікавими, але я лише кивала, намагаючись не думати про романтичні стосунки. Наразі мені потрібно було зосередитися на собі та своїй безпеці.

Коли настала ніч, я вирішила погуляти на свіжому повітрі. Багатоповерхівки, з яких складається мій новий район, підносилися вище за мою голову, їх фасади виглядали похмуро, але в той же час вони створювали відчуття затишку, оскільки між ними з’являлися невеличкі клумби з осінніми квітами. Вітер грав з гілками дерев, розкидаючи листя, яке танцювало в повітрі, немов закликаючи мене вийти на прогулянку.

Я пройшла повз невелику дитячу площадку, де кілька дітей, закутані в теплі куртки, весело сміялися та грали. Їхні голоси наповнювали простір життям, і я не могла не усміхнутися, спостерігаючи за ними.

Поряд з багатоповерхівками розташовувалася невелика зелена зона з лавками, де люди відпочивали, читаючи книги або просто спостерігаючи за проходящими повз. Я вирішила сідати на одну з лавок, відчуваючи, як кожен вдих приносить мені заспокоєння.

Природа навколо мене була простою, але в той же час величною у своїй красі.

Чекаю на вашу зірочку, та коментарі.❤️