Частина Друга

-Не надто, самовпевнено вести мене до себе в кімнату не знаючи хто я?

Я фиркнула. -Ти посидиш на диванчику поки я принесу пластир.

Поправивши шарф...бляха хто зараз носить шарфи??..хлопець хмикнув.-Що ж, розумно.

Ми дійшли до гуртожитку, і, піднявшись на ґанок, я відчинила двері, вказавши хлопцеві йти вперед. Як тільки ми опинилися всередині, на порозі нас зустріла комендантка — баба Валя. Зазвичай вона була непривітною і підозрілою до всіх, хто заходив у гуртожиток. Коли привела подругу, буквально на одну ніч переночувати, ледь не вигнала з ринком під зад. 

Але цього разу її обличчя несподівано змінилося, коли вона побачила хлопця.

— Ой, Сергійку! — вона одразу засяяла широкою усмішкою, наче це був її онук, що завітав на чай. — Як справи, золотце? Як там батьки? Давно тебе не бачила!

Сергій ніяково посміхнувся мені, і повернувся до комендантки  рукою все ще притиснувшись до пораненої голови.

— Все добре, бабо Валю. Батьки також добре, дякую.-зловивши запитальний погляд, відповів.-От, трохи впав, але нічого серйозного. Думаю.

— Та ну ж бо, як це не хвилюватися! Ходиш тут, поранений, — вона зітхнула, оглядаючи його з голови до ніг. — Треба було дивитись Мілка!- гримнула різко переключившись на мене.

Я здивовано вирячила очі. Я? За ним? Та я його вперше в житті бачу! Здуріти можна...

Я не встигла відповісти як, баба Валя знову продовжувала сипати питаннями:

— А як навчання? Як твоя сестричка? Що, не дзвонив давно? -повернулась вона до Сергія.

Що ж тепер хоч ім'я його знаю.

-Баб Валю, вертатимусь від... Мілки.-благально глянув хлопець, а я мовчки закотла очі.-І обов'язково вам рокзажу, як там Наташа!

І посміхнувшись наостанок, кинувся зі мною навтьоки.

Все взнають баба Валя, хоч зла трохи, але побалакати любить. От тільки це знають всі гуртожитські... А Сергія, оцього я ні разу не бачила!

Коли ми дійшли до дверей, Сергій зупинився і подивився на мене.

— Чекай, — сказав він, піднявши руку. — Чого ти ведеш мене до себе? Це ж небезпечно. А якщо я маньяк?

Я зупинилася, заторможена його питанням.
 

- Ну, по-перше, не виглядаєш ти на маньякаь — віджартувалася я, відкриваючи двері. — А по-друге, я не надовго в цій кімнаті.

Про те що завтра з'їду, і ніколи не повернусь вирішила змовчати..Тяжко, а де він дійсно мені ніхто. Просто незнайомець.

-Пф, ну дякую. Але ти була б обережніша, не кожен все-таки виявитися хорошим.-трохр подумавши додав.-Як я наприклад.

-Ти для мене ніхто, і я незнаю який ти.-відкривши пластир сказала.

-Вірно.-махнув головою.-То ти Міла?

-Ну Міла.-нахмурилась я.

Так, щось він засидівся.