У небо глибоке думками полину ,
Клопоти буднів на мить зупиню.
Майстерно виводить художник картину.
Душу вкладає у неї свою.
Вигадує сміло він землю і хмари.
Пензликом кропить, малюючи дощ.
Заповнює простір орнаментом барви.
Кидає в ноги потріпаний хвощ.
І сипле монети березам та кленам,-
Золотом вбрані , ошатні стоять.
А в небі лелеки - журливі сирени,
Ввирій далекий летять зимувать.
Ключем журавлиним тепло зачиняє.
Фарби на пензлі холодні й сумні .
Художник малює і тихо співає
Сніжно-морозні риплячі пісні.
Шуршить під ногами скуйовджене листя.
Вітром у лісі стежки замете.
Немає в картині для сонечка місця -
Сірі відтінки заповнять пусте.
Відредаговано: 03.05.2021