До поліського краю злетілись лелеки. Зійшлися до пари - пташат чути клекіт. Весела пора, хоч турботи багато. Росте дітвора біля мами і тата. А життя як життя —в нім біди не минати... У мами лелечки бракне сили літати. Чахне в гніздечку, у недузі марніє, Голубить малечу - від болю ж чорніє. Ніхто не поможе, рятунку нема. На Тебе лиш , Боже, надія жива! Нестерпно без мами у білому світі. цілує-лікує колінця забиті. Турботою горне в обійми крила, Цілителька-неня у діток одна. Чи зміниться небо, як птахи нестане?! Літечко тепле у гніздечко загляне! Малеча росте, забуває, звикає. Та в сирітських очах дитинства немає. |
Відредаговано: 03.05.2021