Мій тато у Свят-вечір на Різдво До хати вносив, наче в ясла, сіно. Ялинки в домі нашім не було - На вулиці росла, убравшись снігом. Улітку там маленьке пташеня Цвірінькало щоранку під віконцем, Хвалило Бога за початок дня, За вільні крильця, за промінчик сонця. До свята ж люди вИрубали ліс. (Про віру в чудо їх серця забули; Віки згубили той священний зміст - Народження Месії, алілуя!) Нам пахла в домі лугова трава, Промінням зірка вечір освітляла. Історія - в уяві ожива! В ту дивну ніч до ясел повертала. Коли на світ з'явилося дитя, У славі небо пастухам співало Про заповідь любові і життя, Про милість Божу голосно звіщало. У бідному хліві поміж ягнят Був цар царів, початок перемоги. На сіні тихо спало немовля , що змінить світ, у пелюшках убогих. ПринЕсли подарунки мудреці , що бачили зорю Його на Сході. І ладан, й смирну, й речі золоті, Поклін і честь Спасителю народів. А темрява звивалась, як змія – Зламалось в ній колюче смерті жало, І світла переможна течія Живим потоком душі напувала. Бог силою любові переміг. НелЕгка доля Сина тут чекала. Узяв на себе людства тяжкий гріх. "Прости їм все! "- любов з хреста благала. Минуло з того часу сотні літ. Забулося, змінилось так багато, І пилом замело голгофський слід, Й купити можна на базарі свято. Купити можна спалахи "зірок", Яскравий блиск, щоб милувати очі. Та хто продасть домашній той куток, Що пахне пирогами біля печі?! Лежало сіно в домі на столі, На ньому хліб і вишукані страви, А батько - сивий, зморшки на чолі, Молився Богу, дякував і славив. Горіли сяйвом високо зірки, Хвалебні співи в небо полилися, І вдячністю наповнені думки Дарунками до Господа неслися. |
Відредаговано: 03.05.2021