Відлетіла на білих конях гостя дивна.
Заховала в холодних долонях сутінь днини,
У валізи зібрала сніжинки, шовк і срібло,
А на віях блищали сльозинки, й було видно:
Не хотіла Зима тікати світ за очі,
Залишати перини лапаті серед ночі. ..
Та не стала Вітрисько будити, вийшла тихо -
Об землю били кінські копита - краплі з стріхи
Відредаговано: 03.05.2021