День третій

Я не заходила ну ВК доки не повернулась в понеділок із ранішньої зміни.

Пальці дрібно тремтіли доки на екрані мобільного завантажувалось оновлення моєї сторінки.

У кутику з’явився конвертик. Я боялась його відкривати. Та все ж. Цікавість перемогла.

Повідомлення було від нього. Це тішило і лякало водночас. Хто-зна що там написав Беранкіс. Що як це прощальний лис? Якщо так то я цілком на нього заслужила.

Я тяжко зітхнула та натиснула відкрити повідомлення.

-Доброго ранку! Як спалось?- було написано там.

Отже прощатись він не хотів. Принаймні поки що.

-Привіт. –відписала я для початку .

І не помітила що доки друкувала нове повідомлення- він з’явився в онлайні.

-Як пройшов твій день?- встиг запитати хлопець перш ніж я дописала своє повідомлення.

-Все добре. Тільки не виспалась зовсім.

Я вирішила поводитись наче вчорашньої ганьби не було. Нехай не знає що я весь день думала тільки про його губи на моїй шкірі.

-Я теж не виспався.

-Підйом був дуже рано?

-Ні. Просто не міг заснути.

Невже ти теж думав про наші цілунки?

Я ледь стрималась щоб це не написати.

-Як робота? Не дуже стомилась?- продовжував Леонас.

В середині мене радісно застрибали зайчики. Він хоче запросити мене на побачення!!!

-Робота як завжди. Я вже звикла до того що постійно хочу спати. Накачала себе кофеїном і сили ще є.

Думаю він зрозумів мій натяк на те що я не проти прогулятися.

-Добре тобі. А я з ніг валюся. Сьогодні були дуже важкі тренування. Хочу лягти в ліжко раніше.

То був справжній облом.

Жіночка всередині мене голосно реготала.

Що ж. Мабуть це справедливо! Не можна так вішатись на парубка. Вони ж мисливці. Люблять завойовувати. Буде мені наука.

-Доті надобраніч.- коротко і без жодного смайлика відписала я.

-Приємної ночі.- побажав Беранкіс.

Я відключилась.

Дивно та сумно через те що мене відшив красунчик мені не було. Не вперше таке трапляється. Зате я побувала в аквапарку. Покаталась в крутій автівці. Головне сходила на побачення із іноземцем. Та навіть поцілувалась із ним.

Це як не як цінний досвід. Не кожна може таким похвалитись.

У всякому разі в мене залишаться про це лише приємні спогади.

Наступного дня я зайшла у ВК в обідню пору. Просто так, почитати новини друзів, і зовсім несподівано для себе знайшла там нове повідомлення від литовця.

-Доброго ранку!- писав хлопець ще о сьомій тридцять.- Я довго думав над тим що ти сказала мені у нашу першу зустріч. Про те що колись тобі зробив боляче хлопець і тепер ти не довіряєш чоловічій половині людства..

Я казала таке? Не пригадую. Але з того вечора я і половини не пам’ятаю що говорила йому.

-Я б хотів спробувати переконати тебе ,що з чоловіками може бути добре!- читала я далі і не вірила своїм очам. – Хочу повернути тобі віру у нас. Зустрінемось сьогодні?

Щось приємне у животі вибухнуло тисячами феєрверків. Він хоче переконати мене що з хлопцем може бути добре!! Хоче знову зустрітись зі мною не зважаючи на мій жалюгідний вчинок! Юхууу!

І тут мене осінило. А що як він ,через моє недільне благання про поцілунок ,вирішив що я захочу прикрасити його вечір у ліжку?

Я б хотіла… але не так. Не як дівчина на одну ніч. Я б хотіла бути з ним назавджи.. мабуть.

Це питання мучило мене до кінця зміни. Тому коли я повернулась додому та знову перечитала його повідомлення- набралась сміливості та прямо написала:

-Не знаю як ти збираєшся переконувати мене що з хлопцем може бути добре. Та я досі проти сексу на одну ніч.- відправила.

Тоді подумала і дописала ще:

-І на пару ночей теж.

Мабуть його це добряче розсмішило. Тому що коли від Лео прийшла відповідь там було аж п’ять смайликів що регочуть.

-Можеш не хвилюватись що до цього. Я пам’ятаю як ти ставишся до сексу. Обіцяю що приставати не буду. І до того ж, щоб ти знала із хлопцем може бути добре навіть без сексу! То як? Прогуляємось?

Наша третя зустріч була навіть кращою ніж я очікувала.

Тепер я ретельно готувалась. Для початку красиво одягнулась та зробила макіяж.

Леонас чекав мене як завжди біля автівки. І як завжди із трояндою. Спершу ми поїхали у піцерію. Там за столиком я потайки для себе відмітила що його щоки гладко виголені сьогодні.

Беранкіс поводився дуже галантно. Відкривав усюди переді мною двері. Розпитував як пройшов мій день. Турбувався щоб я ситно поїла у піцерії.

А потім запропонував прогулятись.

Я вказала йому дорогу на наш великий міський стадіон. Його ніколи не замикали на ніч і що вечора на тамтешніх трибунах збирались парочки та компанії щоб просто послухати музику та потеревенити.

Леонас припаркував авто недалеко від центральних воріт стадіону.

Погода сьогодні була не дуже приємна ,тому на стадіоні практично нікого не було.

Ми оминули ряди лавок та рушили прямо на бігову доріжку довкола футбольного поля. Весь стадіон освітлювали лише декілька прожекторів. Обстановка була більше ніж інтимна.

Я вирішила не спокушати долю та одразу сховала руки у кишені куртки. Що як хлопець не захоче знову брати мене за руку? Не хочу себе розчаровувати.

Леонас був досить милим. Розповідав мені як з дитинства мріяв бути військовим, як всю юність займався спортом щоб потім легше було у війську, про те як зрадів коли його прийняли на контрактну службу та про свій батальйон «Залізний вовк». Потім плавно перейшов до розмови про зірки. Навчив мене знаходити у нічному небі Велику та малу ложку ( у нас ці сузір’я називають великим та малим возом). Після цього спробував мене навчити розмовляти литовською. Та це була погана ідея. Я тільки спотворювала всі слова на що красунчик закривав свої вуха ,казав що моя вимова ріже його слух. Він все говорив і говорив. А я слухала та милувалась його обличчям освітленим прожекторами. Ми намотали не одне коло довкола стадіону доки Леонас не помітив що я потираю замерзлі від вітру руки.