LI

***

Тиждень часу сплив досить швидко. Під полудень сьомого дня, як мольфар із сином Орпада вирушили до Рахова, на горизонті табору робітники помітили вершницю возів, що плавно рухалися дорогою. Це була бригада, яка йшла їм на зміну.

За цей час бригада Ганса під керівництвом Ондраша, Фабіо та Орпада виконала все, що було задумано: стіни були замощені каменем, а колія прокладена в тунелі згідно із усіма правилами. Тепер із допомогою бригади Йоханаса-Альберта Верта, як досвідченого будівельника залізниць, слава про якого гриміла в Європі, можна було провести випробування.

Хоча й Ондраш був проти, Фабіо зайнявся облицюванням арки зовнішніх стін тунелю. Разом із другом неподалік італійцю вдалося знайти камені, який легко піддавалися обробці та чудового виконували функцію облицювального матеріалу.

За годину бригада Верта увійшла у табір бригади Ганса. Чобіка привітавшись із Ондрашем і Фабіо відразу побіг до батька. Повільно до хлопців підійшов Йоханас-Альберт Верт і якись куций лисуватий чоловічок зі шкіряною течкою та круглих маленьких окулярах.

- Прийміть мої співчуття у зв’язку із смертю Ганса… - Верт потис руку хлопцям та продовжив. – Дозвольте відрекомендувати – старший інспектор імперської залізниці пан Стефан Зельман. Його прислали на інспекцію виконання робіт та розслідування нещасного випадку.

Куций чоловічок протягнув руку і з поклоном потис руку Ондрашу і Фабіо:

- Добридень, молоді люди! Прийміть і мої співчуття!

- Дякуємо! – схилили в поклоні голови хлопці.

- Гаразд, це все лірика… Але я хотів би оглянути виконані роботи! – швидко про тараторив інспектор Зельман.

- Звичайно, пане, ходімте! – з поклоном відповів Ондраш. Йому було ніяково так поводитися, але Орпад рекомендував саме так вести із тим, хто прибуде на зміну. В принципі від цього залежала платня бригади, тобі Ондраш не сперечався та послухав старого майстра.

Хлопці провели своєрідну екскурсію бригадиру Верту та інспектору Зельману, від місця, де були розпочаті роботи бригадою Ганса і до виходу колії з тунелю. Йоханас-Альберт Верт був досить вражений проведеними роботами та якістю цих робіт. Інспектор же не говорячи ні слова щось постійно нотував олівцем, який постійно гостив, бо той тупився від записів.

По завершенню огляду робіт Йоханас-Альберт Верт запросив хлопців та Орпада до себе у намет, де за його розпорядженням робітниками було накрито стіл.

- Що ж, - почав Верт, коли всі присіли до столу, - я приємно вражений об’ємами та якістю виконаних робіт! Що скажете, пане Зельман?

- Так-так… - лише й сказав інспектор, поправивши окуляри.

- Отримавши звістку від комітату про смерть Ганса я, відверто кажучи, сподівався тут побачити зовсім інше… - продовжив бригадир Верт. – Тим не менше, ви зекономили для імперської залізниці чималі кошти! І я сподіваюся, імперська залізниця розщедриться на премію!

- Імперська залізниця ніколи не скупилася на гроші, пане Верт! – відповів інспектор і примружив очі, дивлячись на бригадира. – Дійсно, роботи виконано на високому рівні, і я подам звіт на виплату премії! Крім того, враховуючи кваліфікацію бригади покійного пана Ганса – буду рекомендувати зачислити бригаду до імперської залізниці та залучити до виконання інших робіт… залишилося визначити, хто очолить бригаду!

- Пане Верт, пане Зельман! – почав Фабіо. – Ми дуже вдячні за похвалу та пропозиції, але будемо прохати дати час на роздуми… Події, що мали місце негативно відбилися на всій бригаді… працівники потомлені, і, гадаю, їхні думки зараз вдома, а не на нових роботах… а тому вони швидше за все відмовляться!

- Якщо панство дозволить, я теж скажу… - встав Орпад з-за столу та продовжив. – Я теж хочу подякувати за оцінку нашої роботи, але Фабіо правий – робітники стомлені на мають відпочити! Крім цього цих двох легінів вдома чекають наречені, і не пробачать їм, якщо вони затримаються! Тому проситиму панство дати строк на відпочинок, а там – через місяць, гадаю – зможемо зустрітися у Мармароському комітаті та обсудимо деталі.

- Що ж, - знову поправив окуляри інспектор Зельман, - зауваження слушні і приймаються. Я вкажу це у своєму звіті…

- Пропоную помянути бригадира Ганса… - після невеличкої паузи сказав бригадир Верт.

Чоловіки випили по келиху вина, та за пропозицією Йоханаса-Альберта Верта приступили до вечері.

- Мене цікавить таке питання… - коли всі тарелі залишились пусті, а чоловіки чинно попивали вино, почав бригадир Верт – Ні у кого з вас, перепрошую, але факт… ні у Орпада, а тим більше у молодих людей не було досвіду такої будови! І тим не менше…

- Допомогли записи бригадира Ганса, - відповів Ондраш, - ми з Фабіо їх ретельно вивчили, а далі інтуїція та досвід Орпада допомогли нам.

- Фабіо навчався в університеті, а у Ондраша талант до розрахунків… - втрутився Орпад, - їм би ще піді вчитися, і були б спеціалістами такими, що ого-го…

- І підсиділи би шанованого пана Верта! – засміявся інспектор. – Гаразд, це все жарти! Пропоную вам, молоді люди, передавати ділянку бригадиру Верту та планувати повернення до Рахова. Я туди вирушаю зранку, і до наступного дня по полудню – подам звіт. Ви ж, прибувши за мною з наступного тижня можете подаватися на отримання платні.