XLVІІI

***

Будучі із бідної родини дрібних шляхтичів, у жилах якого текла литовсько-русинська кров молодий чоловік у Львові не мав жодних перспектив зайняти достойне місце в соціумі. А бути як усі його друзі – ніким Матвія не влаштовувало. Тож коли хлопцю виповнилося вісімнадцять, наділений не лише гострим питливим розумом, але й шовковим сопрано, Матвій втік з дому та подався у мандри в пошуках свого щастя.

Так блукаючи світами занесла його доля аж до Відня. Довелося Матвію побиратися в наймах, хоча роботи він не боявся, багато чому навчився. А тому у Відні знайшов роботу при університетській бібліотеці: то прибрати, то затопити в каміні, то перескладати книги. Роботи не бракувало.

Це звичайно не було щастям, якого шукав Матвій, але все ж таки, він чогось досяг, і зробив це сам. І мав роботу, та й дах над головою у вигляді маленької комірчини.

В бібліотеці він часто бачив відлюдька, єврейської зовнішності спудея, який допізна сидів за книгами, не підіймаючи голови. Це не було схожим на тих студентів, які воліли розваги над навчанням.

Матвій і сам любив науку, і час від часу брав в свою комірку книги не лише з філософії, але й фізики – ну дуже його цікавили новинки, які довелося побачити, блукаючи по світу, та принципи їх дії.

Якось Матвій прибирав у бібліотеці, як хтось відволік його зі спини кашлем. Він обирнувся і побачив того студента-відлюдька, який протягнув руку і сказав німецькою:

- Вітаю! Я Шоні!

Матвій стояв ошелешений, але переборовши ступор, витер руки о штани потиснувши простягнуту руку сказав:

- Вітаю! Я Матео…

- Колего, мені потрібна Ваша допомога… - почав Шоні.

- Вибачте, пане, але я не студент, я неможу бути Вашим колегою!

- У Вас, колего, комплекс меншовартості! Але тим не менше… мені потрібна Ваша допомога в пошуку однієї книги… а саме, що стосується Празького голена!

- Вибачте, колего, але це дурня! Я читав її, там немає жодної науки, лише казочка! – махнув рукою Матвій.

- Отже Ви, колего, знаєте – де вона! Покажіть, а я за допомогу розкажу, що я там шукаю…

Матвій задумався, тоді ляснув себе по лобі і побіг між рядами полиць з книгами. Через кілька хвилин він прибігдо нового знайомого з товстою книгою:

- Ось вона! – простягнув книгу Матвій. – Але дивно, чому казки і легенди цікавлять науковця…

- Розумієте колего… - почав Шоні. – в кожній казочці є лише доля казочки, як і в кожній правді – лише доля правди, а в кожній брехні – лише доля брехні! Це суть життя, мій друже! Присядьмо і я розкажу.

Шоні і Матвій сіли до столу, Шоні розкрив книгу і почав свою розповідь.

Протягом середньовіччя у столиці Європі відбувся значний розвиток алхімії, астрології, магії та інших магічних наук. Саме з цим пов’язано велика кількість легенд та міфів. Не були виключеннями Будапешт, Відень та Прага, а особливо Прага.

Найвідоміша історія, яку переповідають студенти, коротаючи вечори за пінтою пива - це таємнича і таємнича легенда про створення Голема з глини, наділеного життєвою силою і навіть душею.

Легенда розповідає про головного рабина Празької єврейської громади, яка була поважною, освіченою та мудрою людиною. І от вирішив створити помічника Голему. Згідно з легендами, для цього процесу рабину потрібні були два помічники, спеціальна глина, видобута з певного місця, а також чотири елементи та чотири темпераменти. З певною домовленістю зірок близько чотирьох ранку розпочав магічний процес.

Після того, як тіло Голема було виготовлено з глини, рабин почав вимовляти магічні заклинання, і в роті він поклав папір, на якому було написано ім'я Бога. Деякий час Голем дійсно захищав євреїв і допомагав рабину. Але, як кажуть легенди, згодом Голем чомусь повстали і перестав виконувати замовлення свого Творця. Більше того, він сам почав руйнувати єврейський квартал і навіть вбивати жителів.

- Так я не зрозумів, колего, а в чому суть Вашого інтересу? Як створити голема – там не написано!

- Ваша нетерплячість, мій друже, не красить Вас! – усміхнувся Шоні. – Я не хочу створювати голена та мститися будь-кому чи захищатися від будь-кого. Все набагато простіше – тут описано хімічні елементи та температури, які використовувалися для робіт раввином… а тепер, співставивши легенду і практику ми можемо перейти до експериментів із створення надміцного компоненту, який не можливо буде знищити! Адже голена не знищили?

Матвій дивився на Шоні заворожено. Це був дійсно молодий чоловік, із складом розуму, як у самого Матвія, він мислив та розумів усе, як і він – Матвій.

З того часу Шоні та Матвій потоваришували, а коли Шоні вибився на вершину, як гадав уже бібліотекар Матвій, то друг забрав його до себе у лабораторію. Цк були найкращі часи для Матвія. Він потрапив у свою іпостасію, своє середоще, і почувався, як риба у воді.

Проте, все хороше коли-небудь закінчується. Так сталося і з друзями Шоні та Матвієм. Через раду університету один із шляхтичів, якому свого часу Шоні натовк мар мизу, домігся виключення професора Уштока з вченої ради, а потім і звільнення з університету взагалі. Разом із ним витурили і його асистента – Матео.

І почалися у Матвія нові поневіряння, коли його друг зник з горизонту. Хоча, можливо доля була прихильна до молодого чоловіка і його спів запримітив священник із Львова, який почув, як хтось чудесно співає при постоялому дворі.