ХХХІХ

***

На конях чоловіки доїхали до постоялого двору, де зупинився австрієць за три години. Їхали швидко, галопом, не змовляючись. Кожен думав про своє.

Без розмов Ян з Гансом віддали поводдя своїх коней хлопчині біля корчми  і направилися в середину.

- З того пойла пиво, як з пса солонина! – волав підпитий клієнт, коли Ганс із Яном увійшли до зали. – Йове, дай питва нормального! Труби горять…

- Тебе Петер випровадити чи ти сам підеш? – гаркнув власник корчми.

Ганс гляну на п’яничку і власника, показав на стіл і сказав:

- Корчмарю! Я так розумію, це чудо не піде, пока не вип’є? Дай йому чогось міцнішого за мій рахунок і спровадь звідси!

- Добре, пане Гансе! – вклонився Йове, і вже повернувшись до Петера сказа: - Пощастило тобі, п’яничко! Чув що пан сказав – шуруй звідси! Я тобі винесу пляшку палінки і колбаса… Тобі вистарчить?

- І хліба! Буханець? Можна пане?.. – по-собачи Петер подивився на Ганс, у відповідь той тільки махнув рукой в знак згоди і засміявся.

- Іди вже звідси! – рявкнув корчмар.

- Спровадь того п’яничку і вертайся! Накажи ще кімнату для мого друга приготувати і стіл накрити! Ми йдемо наразі покурити!

- Слухаюсь пане, - сказав Йове і полетів давати розпорядження.

Ганс із яном вийшли на ганок корчми. Ганс усімся в крісло качалку, що стояла коло дверей, Ян же просто стояв, час від часу потираючи бік, куди влучила куля. Чоловіки мовчки курили, поки Ганс врешті не порушив тишу:

- Тобі треба лікаря нормального…

- Ти таки вибрався з гір… - Ян зробив вигляд, що не почув слів бригадира.

- А ти сумнівався? – засміявся австрієць. – Але ти мене здається не почув!

- Чому ж не почув? – знизав плечима чех-підривник. – Той москаль військовий польовий лікар, це видно по його рукам і рухам. А я старий вояк, у в мені чимало дірок… Зробив він усе правильно!

- Ну, твоя справа… - недовірливо похитав головою Ганс.

- Наша виправа в гори коштувала життя значній кількості людей… і не тільки Мірку! Син Ференса так і не повернувся…

- Ти розкис, Яне! – посуворішав в обличчі Ганс. – Тобі холопів шкода? Інша справа Мірко…

- Мені завжди людей шкода, а холоп чи аристо – без різниці!

- Хіба що то ворог! – реготнув австрієць.

- Ну, само собою…

В дверях корчми зявився Йове, і вклонившись промовив:

- Пане, кімната для Вашого друга готова!

- Дякую, Йове! – відповів Ганс, і коли вже господар зник у дверях обернувся знову до Яна: - І це він ще не знає, що саме ти норовив бідірвати корчму його брата!

Чоловіки голосно вдвох засміялися і довго не могли зупинитися.

- Добре, Гансе! З твого дозволу піду в кімнату, приведу себе до ладу!

- Гаразд, чекатиму тебе за столом!

Поки Ян пішов в кімнату, брився, мився і таке інше, Ганс попросив Йове пінту темного пива, і попивав його сидячи за столом і пускаючи тютюновий дим.

За півгодини господині Йове накрили шикарний стіл. Був тут і хуш-левеш, і шмат копченої солонни, і мяса різного копченого, і банош, солоні огірки та вкашена капуста, свіжі овочі. Від столу йшли такі аромати, що постояльці, які проходили повз стіл мимоволі ковтали слинку.

На прохання Ганса служка закликав Яна, і той майже моментально спустився.

- Нічого собі гулянка! – здивовано промовив чех, спустившись до столу.

- Йове, неси ту палінку, як тебе й просив, добре захолоджену! - крикнув Ганс і вже повернувшись до Яна посміхнувся: - Звичайна вечеря друзів…

Чоловіки мовчки приступили до вечері, випивши по три чарки. Яен бачив по бригадиру, що його гложать питання, та він не наважувався їх задати, а сам Ян якось не був налаштований на одкровення.

- Так що далі! – порушив тишу австрієць, наповнивши по четвертій чарці.

- А що може бути далі?

- Будова залізниці…

- З мене, Гансе, досить цих Карпат!

- Татри?

- Альпи…

- І все таки! – Ганс підняв чарку і привітавши Яна випив її.

- Знаєш, що я дізнався в казематах? – Ян повторив жест Ганса і теж випив, при цьому не відводячи погляда від бригадира. – В замку це був не єдиний скарб!

- Тобі Міклош сказав, де награбоване шукав? – Ганс сумно посміхнувся.

- Міклошів скарб – дрібниці в порівнянні! Комендант сказав, що під замком золоті штольні!

- І ти хочеш навідатися туди ще раз?

- Ні, Гансе! Я в Альпи піду…

- Ну, твоя справа, друже! Я не буду наполягати… - сказав Ганс і наповнив третю чарку, я Йове приніс дві пінти пива.

До пива чоловіки жадібно поїдали м’ясце, насолоджуючись солонуватим смаком. Було видно, що чех добряче проголодався, а пиво він хлебтав цебрами. Вже добряче захмелівши та розкинувшись на лаві Ян промовив: