Розділ 4: Молоді мечі та стара корона

Королівство Арґрост одне з найбільших, та перших які здобули свою незалежність. Але воно славилось не цим, а жорстокістю. Перший правитель Томас Думітреску створив це королівство, забравши владу у дітей драконів. Він був одружений на простій селянці, яку звали Елуіза, згодом вона народила йому двох синів, старший син називався Аарон, а молодший Дарлон. Вони були розбишаками, але найбільше лихі вчинки робив Аарон.

У 7 років, він вбив сільського хлопчика, тому що той не хотів давати йому іграшку, але Аарон хотів свого, він узяв камінь у руки, та почав бити ним по голові хлопчика. Коли той вже бездиханно лежав, Аарон забрав нього іграшку і почав нею гратись. У 16 років, він закохався в одну з доньок лорда Ориса Луческу, леді Ясенію, вона була дуже вродливою, і Аарон завжди ходив за нею слід у слід, навіть дарував їй квіти. І одного дня він написав їй листа, де зізнався їй у коханні. Тоді він пішов гуляти у королівський сад, коли він гуляв він почув сміх дівчини та хлопця, Аарон підбіг туди де лунав шум, він сховався за кущем та почав придивлятись хто це там сміється. Він побачив хто це, це були леді Ясенія та принц Дарлон, вони сміялися з його листа. Тоді Аарон вперше впустив сльозу та одразу побіг до себе в кімнату. В ночі, він наче збожеволів, неначе у нього щось вселилось. Аарон зайшов у кімнату до леді Ясенії та почав робити з нею жахливі речі, він зґвалтував, а потім вбив її, тоді він з кинджалом у руках пішов до кімнати свого брата, коли він зайшов Дарлон одразу прокинувся та побачив у руках брата кинджал, та почав кричати, та кликати когось на допомогу. Тоді Аарон побіг на свого брата, наче собака який зірвався із ланцюга. Але Аарон не встиг заподіяти нічого лихого своєму братові, бо його зупинив його батько король Томас та варта.

Звісно король Томас пробачав вчинки свого старшого сина Аарона, бо той був схожий на нього, і він його за це любив, а ось свого молодшого сина Дарлона він не так сильно любив. Тому що Дарлон був добрим не таким жорстоким як брат, звісно він не був таким світлим, тому що у  кожного є свої скелети в шафі.

Коли помер король Томас, наступним королем королівства Арґрост став Аарон Думітреску. Щоб продовжити свій рід та династію, він одружився з однією панянкою, на ім'я Гафія, вона не славилась красою, але славилась розумом. Аарон не любив її, він одружився з нею, через те аби його майбутні діти, були розумними. Але Гафія народила йому доньку, вона знала, що він хотів хлопчика. Отже, коли він був на полюванні, в той день коли вона народила,  Гафія взяла свою доньку, та втекла з нею з королівства. А Аарон полював аж до самого вечора, тому що не міг знайти жодної здобичі, і ось він побачив великого оленя, Аарон прицілився, в момент коли він хотів стріляти, олень сполошився, бо почув якийсь шурхіт та втік. Тоді Аарон упустив зброю, і побачив стару жінку, у чорному плащі. Він розсердився на цю жінку, і він хотів покарати її за те що вона зіпсувала йому полювання. Аарон підійшов до незнайомки та сердито мовив.

— Як ти посміла зіпсувати мені полювання! Хто ти така!

— Вибачте мені, королю, я не хотіла цього робити.

Він не переставав дивитись на неї грізним поглядом. Але стара жінка приглянулась у його погляд. І побачила у ньому дещо.

— Ти король який не має спадкоємця, ти його хочеш, але не маєш. Настане день і ти будеш його мати, але якщо перехитриш саму смерть.

Це була не проста жінка, а відьма. Після того як вона сказала йому пророцтво, вона зникла. Після тих слів Аарон задумався, він вже зрозумів, що королева Гафія народила доньку. Він сів на свого коня, та поскакав на ньому до замку. Коли він прибув то наказав покликати до нього його дружину, але слуги відповіли йому, що королева втекла. Тоді він наказав усім шукати її, бо якщо її не знайдуть, то полетять голови.

Королеву та принцесу шукали днями та ночами, але так і не знайшли. І король Аарон, зробив так як і пообіцяв, він відрубав голови тим хто їх не знайшов. Через кілька місяців до нього приходить мисливець і приводить йому королеву та принцесу, Аарон був приємно вражений, він нагородив мисливця давши йому сто тисяч золотих монет. Далі ніхто не знає, що сталося із королевою та принцесою, дехто каже, що він отруїв їх, інші кажуть, що він з’їв принцесу, а королева з горя померла, а декотрі кажуть що він їх закрив у темниці де не було вікон, і не годував їх тому вони й померли. Можна вірити усім, а можна і нікому, але одне правда, що вони померли.

Король Аарон залишився самотнім, тому що його брат Дарлон Думітреску, не хотів жити під владою тирана, він знайшов однодумців і вони втекли на захід де жило багато шахтарів.

Дарлон та його люди побудували йому замок, оскільки він був принцом, люди його слухали та любили, бо він не був такий як його брат. Народ назвав Дарлона королем. Але це не сподобалось шахтарям, бо вони жили собі спокійно, і тут як блискавка яка влучила у землю, прийшов якийсь король на їхні землі та починає правити. Одного дня головний шахтар вирішив піти до нового короля та поговорити з ним, але він не пішов самотужки він взяв із собою свого сина. Шахтар зайшов до тронної зали, на кам’яному троні сидів король Дарлон. Новий король глянув на старого шахтаря, а потім на його сина, Дарлонові відняло мову, коли він глянув у його очі то йому здалося, що він побачив цілий світ, обличчя молодого шахтаря було як місячне сяйво, таке ж біле і чисте. Старий шахтар побачив, як король Дарлон дивився на його сина, а його син на Дарлона. Тоді він заговорив.

— Я прийшов сюди, щоб сказати. Нам шахтарям не подобається, що ви прийшли на наші землі та почали правити. Тому ми хочемо аби ви пішли з наших земель.