Королівство Гармонія, одне з найстарших та найперших королівств на континенті. Його ніхто ніколи не завойовував, тому що боялись розгнівити богів, тому що ельфи — це святі створіння, а королівство Гармонія, святе місце. Але ельфи не вірили у богів, вони вірили у богиню місяця та сонця. Майже весь континент вірив у богів, королівство Арґрост, Мелатонія, Нова, Біле, Веструс, Янталія та Танфлавер. Лише північна частина континенту не вірила у богів, в королівстві Айстрандія, вірили у крижаного бога, а у королівстві Драконія колись вірили не у богів, а у себе. Але як ми вже знаємо, королівство Драконія перестало процвітати, воно стало привидом, місцем де не було більше сміху, танців, лицарських боїв, і простого життя.
Королівство Драконія колись було наймогутнішим королівством. Коли першими на світ з’явились дракони, і їхні підвиди: віверни, амфітери та дреїки. Потім з’явилися ельфи, а саме п’ять ельфійок. Коли на континент нападав король темних сил Морок, королева Лорелея приборкала одного з перших драконів, тоді вона верхи на Араксезі створила бар’єр над континентом, і потім воїтельки зупинили короля Морока. А дракон Араксез залишився служити Лорелеї. Коли ельфи обрали Лорелею своєю королевою, тоді у місці де жили усі дракони, перші з драконів, були найвищими, найсильнішими, їхня магія могла знищити увесь континент, як і відновити його. Дайніра та Дрізеза народили яйця, вони були білосніжними, найчистішими та найсвітлішими.
Коли королева Лорелея зайшла у лігво драконів, і побачила ті яйця на великому сідалі, вона була вражена їхньою красою, Лорелея ще ніколи не бачила таких яєць, вона сиділа там днями та ночами, Лорелея чекала поки вони вилупляться, вона не хотіла цього пропустити, її чоловік король Алдос, кожен день приходив до неї та приносив їй щось поїсти, та казав, щоб вона йшла з ним додому. Але вона кожен раз відмовлялась, Лорелея завжди роздумувала, якими будуть ці дракони. І в один похмурий, штормовий день, де дощ падав як з відра, а гроза йшла одна за одною, цей шторм був по усьому континенті, люди, ельфи, велетні, золотоносці, твариноподібні, ховались від цього шторму, дехто навіть не пережив цей день, але крізь цю темряву пройшов сонячний промінчик, день який так довго чекала Лорелея настав, на одному яйці з’явилась тріщина, потім ще одна, і ще одна, а тоді воно повністю розкололось. Лорелея підійшла блище до яйця, щоб подивитись на дракона, але те, що вона там побачила її дуже сильно вразило. Вона побачила немовля, воно мало сніжно біле волосся, брови та вії, воно було схожим на людину, Лорелея взялаь це невинне немовля на руки, і в цей момент воно відкрило свої прекрасні очі, вони були не прості, а червоні. Лорелея глянула у його очі, і їй здалось ніби у них палав вогонь. Тоді з усіх цих білих яєць, вилупились такі немовля, але деякі з цих немовлят не мали червоні очі. На другий день Лорелея показала їх ельфам, вона разом із воїтельками назвали їх дітьми драконів.
В ті часи увесь континент розмовляв ельфійською мовою, але один з велетнів, на ім'я Едгар, придумав легшу мову, тому що ельфійська була дуже складною, як і вимова, так і письмо. Тому цей велетень і створив цю загальнодоступну мову, через деякий час усі забули про ельфійську, але ельфи ніколи не забудуть свою рідну мову, навіть дракони розуміли лише ельфійську мову. Діти драконів з легкістю приручали драконів, та літали на них, але були такі дракони які самі обирали собі вершника. Діти драконів розмовляли з драконами лише ельфійською мовою, вони казали їм різні команди, а ті слухали їх, як мала дитина слухала свою матір.
Діти драконів були дуже великою родиною, спершу вони носили прізвище Дарларіони, і були могутніми за усіх, тоді один з дітей драконів забажав створити королівство, і він це зробив. Він назвав це королівство Драконією. Але йому було цього замало, він забажав правити усім континентом, він сів на свого дракона Джейзера першого та найбільшого з драконів, і його дружина та брат теж сіли на драконів, і вони захопили увесь континент. Але окрім Гармонії, вони дружили з ельфами тому лишили їм їхнє королівство.
Хоч діти драконів були могутніми правителями, але вони не дбали про свій народ, увесь континент страждав, від голоду, це були роки голоду та смерті. Мешканці континенту бажали їжі понад усе на світі. Чому не має їжі? Такі питання ставили малі діти, своїм батькам, а відповідь була лише одна, їжу забирають дракони. І це була правда, тому що у родини Дарларіон було дванадцять дорослих драконів, та п’ять середніх, і ще шість яєць. Їм потрібна була їжа, тому вони забирали усю їжу у мешканців, навіть було таке, що хтось із мешканців став обідом для дракона. І через це люди голодували, але все не було так сумно, люди знаходили, що попоїсти.
Ви гадаєте, що ці часи були темними та страшними? Але це не так, попри це відбулося багато нових відкриттів, люди перестали жити у дерев’яних будинках, вони почали будувати кам’яні будинки, а ельфи перестали жити на деревах, кам’яні будинки були міцніші за дерев’яні. Тоді такий стиль вподобали, ельфи, золотоносці, твариноподібні та велетні. Ще одне відкриття це залізна зброя, одне з найкращих на думку дітей драконів, відкриття, але це було одне з найгірших відкриттів, тому що через цю зброю починались війни й багато мешканців помирало через цю нищівну зброю.
Але загалом часи правління дітей драконів не було таким сумним, мешканці знаходили час на веселощі.
Але через деякий час сталося дещо жахливе, наче швидкісна блискавка, яка влучила у високе дерево, прийшла думка лорду Томасу Думітреску, а саме повстати проти правління Дарларіонів. Він зібрав сто тисячне військо, у якому були, люди, золотоносці та велетні. Лорд Томас знав, що у Дарларіонів менше воїнів, там всього лиш сорок п’ять тисяч, але він і знав, що там є дракони, які можуть з легкістю знищити його армію, але лорд Томас не відступав, він та перша велетка Мега Вудс, створили зброю, стрілу схожу на людську, але таку яку могли тримати велетні. Ця стріла мала б вбити дракона. Велетні ніколи не були воїнами, тому людські воїни навчали їх усього, що знали самі. Тоді усі хто підтримував лорда Томаса назвали його королем.